«Бункер Коха» зсередини оглянули рівненські журналісти і краєзнавці

30.05.2017 11:25   Джерело: RvNews
Опубліковано : Галина Данильчук

Орендар Сергій Шабалін вже розчистив внутрішні ходи від сміття і реальність перевершила очікуване – ходів значно більше, ніж передбачали напередодні й вони більш розгалужені. Не всі ходи відкриті й попереду є над чим працювати.

null

Варто нагадати, що рівненський підприємець Шабалін взяв в оренду так званий «бункер Коха», що знаходиться у м. Рівне на вул. Драгоманова, поруч з Рівненським краєзнавчим музеєм декілька місяців тому.

Новий власник «загадкового» об’єкту співпрацює із управлінням культури Рівненського міськвиконкому і планує створити в колишньому «бункері Коха» музей тоталітаризму, побудувати кав’ярню й офісне приміщення.

Зібравши представників громади міста і журналістів, підприємець-орендар Сергій Шабалін і начальник управління культури міста Тарас Максименко оприлюднили плани на майбутнє «бункера» й уважно вислухали думки й пропозиції від присутніх рівнян.

null
Фото Галини Данильчук

Треба відмітити, що реакція громади на пропозиції орендаря, особливо на представлене візуальне зображення будови, була негативною. Висловлена критика, побажання і пропозиції були п. Сергієм і п. Тарасом сприйняті з розумінням, а громаді пообіцяли надалі у цій справі відкритість, інформування і широке обговорення.

Минув місяць і до «бункера» знову запросили представників ЗМІ й усіх бажаючих, щоб показати, які таємниці ховає в собі ця сувора бетонна споруда.

І ось що розповів цікавим рівнянам Тарас Максименко.

null
Тарас Максименко. Фото Галини Данильчук

– До сьогодні ми частково провели дослідження. Опитуючи представника тих німців, які хотіли взяти в оренду «бункер», зрозуміли, що вони впевнені, що це не є будовою німецької доби. Вони стверджують, що скоріше всього «бункер» почали будувати ще поляки, продовжили німці, а закінчила вже радянська влада. Потім споруда була перетворена на бомбосховище періоду так званої «холодної війни» з капіталістами. Отже, якийсь час споруда була секретним об’єктом цивільної оборони.

Орендар на сьогодні вже розчистив внутрішні ходи від сміття і реальність дещо перевершила очікуване – цих ходів значно більше, вони більш розгалужені, ніж ми уявляли. Не всі ходи відкриті й це ще належить дослідити. Мешканці будинку № 23, що поруч, й не здогадувались, що один із ходів пролягає під їхнім будинком. За нашими дослідженнями знаємо, що в будинку № 21, який зараз стоїть порожняком, була розташована псарня рейхскомісара.

Тобто логістика цієї місцевості – це обслуга головної будови окупованого Рівного – рейхскомісаріату. Тож у нас є припущення, що «бункер Коха» – не останній підземний об’єкт. І маємо сподівання, що розкопки виведуть нас на інші, ймовірно ще більш цікаві загадки минулого.

Одне з питань, яке треба вирішувати – це постійне наповнення «бункера» водою. Провівши відповідні дослідження. ми встановили, що вода просочується всередину крізь стелю, яка має численні тріщини. Тож, звичайно, є необхідність споруджувати над «бункером» якесь накриття.

Ми порозумілися з орендарем. Всі роботи він проводить відкрито і не ховається від громади. Щодо попереднього орендаря, а це була фірма «Волиньбудцемент», то нам було не зрозуміло, які роботи проводив тут цей господар. Окрім пробитого в підлозі отвору (очевидно в надії щось знайти там цінне) ніяких робіт проведено не було, сміття не вивезене, все було в страшному занедбаному стані.

null
Фото Галини Данильчук

Який вигляд буде мати цей об’єкт, ще сказати важко, але ми обіцяємо провести обговорення і громадські слухання. Першим питанням влади міста до орендаря буде створення музею. Я погоджуюсь з думкою краєзнавців, хто представляє наше місто туристам, що цей об’єкт є цікавим саме в такому вигляді, коли він має над собою ось такий бетонний панцир, бо це переконливе свідчення, що це споруда часів війни.

null
Фото Галини Данильчук

І ось ми вже спускаємось в «бункер» (а це не так глибоко) й потрапляємо в лабіринт коридорів, невеликих приміщень, без дверей, з мокрими стінами, сирістю, яка залазить десь глибоко всередину. На стелі видніються залишки мокрої темної опалубки (хіба б німці залишили таке?!).

 
null
Фото Галини Данильчук

Круглі отвори в стінах. Деінде виглядають дроти. Але найбільше на тих стінах всіляких нецікавих і недотепних написів, які вишкрябали ті, кому вдавалося потрапити сюди не так вже й давно. Спробувала шкрябнути по цих стінах нігтем, слід залишається одразу – волога зробила своє. Мобілка в тому бетонному мішку перестає працювати.

null
Фото Галини Данильчук

Скільки ж треба праці і коштів, щоб все це, десятки років нищене і мочене водою, зробити комфортним і безпечним для здоров’я людей і пристосованим для експонування музейних предметів?!

Щоб музей цей був неабичим, а став таким музеєм, що б приваблював туристів, в тому числі й європейських! Важко навіть осягнути об’єми праці й капіталовкладень.

null
Підприємець Шабалін. Фото Галини Данильчук

– Товщина стелі тут 55 см, вся площа, яку ми розчистили – 89 квадратних метрів. І вам лише здається, що ви знаходитесь під землею. А насправді – в землі ці ходи лише на 50 см над землею, – розповідає Сергій Шабалін. – Нижче немає нічого, а коли щось і було, то все залите бетоном. І це не «бункер», це запасний командний пункт. Мені тут багато чого незрозуміло. Ось верх заливали совєти, і стіни також, а нижче будували поляки. Опалубка незломна – німці собі ніколи такого не дозволили б зробити. З самого верху на бетоні шлак лежить. Нам треба позакривати в бетоні усі тріщини, зробити гідроізоляцію, зробити ремонт і 10-15 см бетону покласти. Бо зверху бетон старий і потрісканий, через ті тріщини і поступає всередину вода. І хоч грунтових вод тут начебто нема, вода тут набирається дуже швидко. Ось це, що вже хлюпає під ногами, прибуло за півгодини.

null

null
Фото Галини Данильчук

Скільки коштів ми вже вклали в цей «бункер»? Рахуйте самі: підвели світло від «Рівнеенерго», відновили вентиляцію, вичистили завали сміття. І це лише початок. Щоб чогось досягти, треба мінімум рік часу. Музей – це одні терміни. Офіс і кав’ярня – інші. Багато часу займає виготовлення різної документації, одержання дозволів.

Перша екскурсія в так званий «бункер Коха» відбулася. Усім було надзвичайно цікаво побачити те, про що десятиліттями писали і переповідали інші, що було завжди загадковим і страшним, а виявилось – відсирілим, темним, не таким вже й глибоким підвалом, що очікує на своє нове призначення.

 

 


Хочете повідомити нам свою новину? Пишіть на електронну адресу [email protected] Слідкуйте за нашими новинами в Твіттер і долучайтеся до нашої групи і сторінки у Фейсбук.
Джерело: RvNews   3029