Так самі мешканці здавна називають район міста, що знаходиться за пішохідним мостом, що веде від автостанції через залізничну колію.

 

 

                                                                              

Вздовж колії йде одна з найстаріших і колись головних вулиць Здолбунова, що нині носить ім’я Івана Гончара (хоча, можливо, й не Івана, а письменника Олеся, бо на табличці написано лише прізвище). Відомо, що мала ця вулиця у різні історичні періоди назви: Колейова, Юзефа Пілсудського, Адольфа Гітлера, 17 вересня. Остання радянська назва ще деінде зафіксована на будинках.

 

 

 

Назвали район «Негри» вочевидь через те, бо колись паровози топили вугіллям і кіптява від них вкривала все навкруги.

 

 

Тут все нагадує про історію розвитку залізничної станції Здолбунів. Кожна споруда тут пов’язана чи прив’язана до залізниці.

 

Майже на кожній будові стоїть обліковий номер.

 

Кам’яниці одноповерхові і величні красені в своїй цегляній кладці увібрали або ж кінець ХІХ-го або початок ХХ-го століть.

 

А поруч цілий ланцюжок одноповерхових житлових будинків барачного типу з візерунчатими дерев’яними віконницями.

 

 

 

 

Перед вокзалом із затиснутою в руці гранатою і вже не так міцно стиснутими губами, як і раніше, виблискує золотом партизан Микола Приходько.

Тому, хто цікавиться старою (ще не понівеченою сучасними «реаніматорами історії») архітектурою, або напівзруйнованими залишками старих кам’яниць – тут буде цікаво побувати, прихопивши звичайно фотоапарат.

 

 

 

Свято-Катерининська церква

 

Свято-Катеринівська церква. Подвір'я

Свято- Катеринівська церква. Віконця вгорі

 

Біля столітньої Свято-Катерининської церкви зупиняєшся з особливим почуттям затишку. Тут відчувається любов прихожан і священиків до своєї обителі, довкола неї чисто й красиво. Викликає здивування і замилування водночас розміщений на церковному обійсті дитячий майданчик з гойдалками, яскравим півником, з джерельцем.

 

 

 

 

 

Побувавши на «Неграх», пройшовши лише однією вулицею, переконалася, що такі міні екскурси рідним краєм варто практикувати й надалі. Сьогодні треба пізнавати те, що треба було знати ще вчора.

Фоторепортаж Галини Данильчук