З Юлією Присяжнюк мені вдалося поспілкуватися після повернення її з чоловіком з поїздки в Китай та Японію. У Швеції – «країні голубих озер і … вітряків» вона живе і працює сім років. Шведи люблять подорожувати і мають на те можливість. Перш за все – фінансову. Мандрувати, займатися спортом – це в крові шведів.

Фото Юлії Присяжнюк

– Юлю, як часто ви з чоловіком дозволяєте собі мандрувати? 

– Щороку, а то й двічі на рік. Ми з чоловіком об’їздили всю Європу, а тепер ось захотілося побувати і в Піднебесній, країні, де сходить сонце. Вражень багато, словами не передати.

– А як ти потрапила до Швеції?

– Скажу, мабуть, банальну фразу: «Через напружену працю!». У Рівному я навчалася в ЗОШ №3, де у мене були чудові педагоги. Закінчила школу з золотою медаллю. Потім пішла навчатися далі і здобула ступінь бакалавра у Клайпеді. А з Литви по комп’ютеру закінчила навчальний заклад у м. Лунд, в Швеції. Тут мене прийняли до магістратури. Тоді навчання в Швеції для іноземців було безкоштовним. Та все одно потрібні були кошти на проживання та харчування. Кожен зі студентів старався знайти собі роботу. Хоч це було й нелегко. Мені просто пощастило. Я хотіла влаштуватися на літні канікули в «Tetra Pak» робітницею (тут випускають упаковки для соків, молока і т.п.), а мені запропонували у фінансовому відділі посаду на час декретної відпустки працівниці, бо ж я вже на той час закінчувала другий курс магістратури. Побачили, що з роботою справляюся і рекомендували мене в іншу фінансову групу. Таким чином, я вже тут працюю сьомий рік. Звісно, це шлях непростий, потрібна цілеспрямованість, наполегливість...

Фото Юлії Присяжнюк

– Де саме ти працюєш?

– Та там же, у Міжнародній компанії «Tetra Pak». До речі, українцям буде цікаво: у нашій компанії всіляко заохочується рухливий спосіб життя її працівників.

– І як саме?

– У мене, наприклад, до 50 днів відпустки. Окрім того, за кожен відпрацьований місяць до відпустки додається один день. Отже, набігає ще… Взимку, а це буває у лютому, всі сім’ї з дітьми беруть лижі і гайда в гори! А влітку влаштовуються масові забіги, це, так би мовити, оздоровчі заходи, зокрема кроси на два і більше кілометрів.

А на роботі в обідню перерву я можу сходити у тренажерний зал, розташований поряд з виробництвом, розім’ятися, прийняти душ і тут же повернутися на своє робоче місце. Встигаю. І це сприймається всіма як норма. Керівництву компанії подобається, що її працівники жваві, активні, ініціативні, мало хворіють.

Фото Юлії Присяжнюк

– А якщо все-таки трапляється захворіти?

– Дозволяється працювати з комп’ютером удома. Коли ж я приїжджаю на свята додому в Рівне й захоплюю кілька робочих днів, то все одно працюю на свою шведську компанію. Відстань не стає на заваді.

– Як часто приїздиш до Рівного?

– На Різдво й Великдень стараюся бути на батьківщині. Це – закон.

– Юлю, скажи, будь ласка, а яким транспортом ви там користуєтеся? Кажуть, всі шведи їздять на велосипедах. Це правда?

– Так. Шведи – люди ощадливі. Та перш за все дбають про природу, довкілля, повітря, яким дихають. А повітря тут напрочуд чисте, з ароматом моря. Дихаєш на повні груди…

Фото Юлії Присяжнюк

Транспорт у нас – метро, автобуси працюють на біопаливі. І звісно – велосипед! Це не швед – без ровера! Тож і я, добираючись на роботу, кручу педалі. До офісу нашої компанії у мальовничому студентському місті Лунд – з півгодини.

До речі, автобуси без рекламних оголошень, єдине, що може бути написано: «Виготовлений з ваших побутових відходів». Цим шведи пишаються. Не буду розповідати, скільки вітряків навкруги! Альтернативна енергетика. Мій чоловік, до речі, інженер, працює в цій галузі. Цікаво. А головне те, що шведи впевнені у завтрашньому дні, вони спокійні, ввічливі, врівноважені люди. Дуже вболівають за нас, українців, за події на сході України.

– Українці там якось збираються разом, гуртуються?

– Так. У Лунді є «Українська домівка» на зразок нашого «Українського Дому», де всім заправляє українка пані Катерина. Тут ми збираємося, відзначаємо українські свята. Не раз проводили мітинги на підтримку патріотів, збирали кошти і відправляли для наших вояків, які мужньо боронять свої кордони. До речі, зі мною в компанії «Tetra Pak» працюють і випускники Києво-Могилянської Академії. 

Батьківщина є батьківщина. Без коренів не росте жодне дерево. Але так склалося в житті, що моя життєва дорога спрямувала мене сюди, до прекрасної країни вікінгів.

– Успіху! І дякую за розмову.