На тлі гучного скандалу, пов’язаного із закупівлею за бюджетні гроші шкільних автобусів «Мрія» російського виробництва, спав на думку крилатий латинський вислів «що дозволено Юпітеру, не дозволено бику». Так, цілком поділяю думку тих, хто будь-які економічні взаємини з країною-агресором вважає відкритою державною зрадою. Втім ніяк не можу збагнути, чому іншої точки зору дотримується наш гарант, який мав би служити усім взірцем порядності та патріотизму?

Мова навіть не про збудовані під Москвою Порошенкові заводи «Рошен», які, допоки українські воїни гинуть на фронтах гібридної війни, годують загарбника України. До оскоми набридли розмови про ганебну закупівлю Ахметівського антрациту, що видобувається на окупованій сепаратистами території Донбасу. Усі по вуха ситі балачками про російські товари на полицях наших магазинів. Набагато трагічніші наслідки мають подвійні стандарти, які сповідує нинішня владна верхівка. Притаманні їй, з одного боку, жадібність, а з іншого – необґрунтований ура-патріотизм призводять до тотального розчарування суспільства, яке поширюється в геометричній прогресії.

Керуючись принципом «гроші не пахнуть», наближене до Президента оточення задля власної вигоди готове не те що совість, а й рідну неньку продати. І торгують, як завзяті лихварі, задурюючи людям голови штучно створеними скандалами. Зчинивши галас довкола «зрадників»-освітян, які шляхом проведення тендерів закупили російські шкільні автобуси, ніхто навіть словом не обмовився про аферу вітчизняних виробників. А вони, в тому числі й концерн «Богдан», який приписують Петрові Порошенку, щойно з держбюджету на придбання учнівського транспорту було виділено 600 млн грн, підняли ціну на свої автобуси на 450 тисяч гривень. Чомусь тишко-нишком зам’яли скандал, зчинений черкаськими активістами, які на тому ж таки «Богданові» виявили модернізовані автобуси знову ж таки російського виробництва! Чому Арсеній Яценюк у час свого прем’єрства підписав постанову, якою фактично віддав 70 відсотків вітчизняного ринку добрив до рук російських хімкомбінатів? Хто отримав зиск від того, що майже чотири тисячі рівненських азотівців по суті залишилися без роботи, а наші фермери змушені купувати російські добрива?

Мабуть, за їхніми стандартами можна назвати сепаратистами і освітян, які замість трьох президентських «Богданів» купили для шкіл по чотири «Мрії». І матір тої дівчинки з Дніпра, якій волонтери на кордоні з Росією передали вакцину від правцю, щоб врятувати дитя від вірної смерті. А як назвати їх самих , які везуть вугілля з Африки, а наших шахтарів прирікають на голод? Ховають власні гроші в офшорах, а народ заганяють у кабалу чужих кредитів? Дають наживатися виробникам російських обрив, а свої заводи зупиняють і роблять українських хіміків безробітними?

Ще можна задавати багато запитань, на які знайдеться одна відповідь: країною правлять не патріоти, а олігархи, які живуть за своїми законами і стандартами. Так і далі буде, доки в Україні не восторжествує справедливість.

Анатолій СИДОРУК,

лідер Рівненського обласного Громадсько-політичного руху Валентина Наливайченка «Справедливість»