Ольга Кашевська: «Реформа децентралізації не тільки зрушила, але й пішла. І пішла ефективно!»

Про децентралізацію чули всі. Хоча в якісний результат цієї реформи люди все ще не вірять, або ж просто мало про неї знають. Розмовляємо на цю тему з пані Ольгою Кашевською.

27.03.2017 21:06   Джерело: RvNews
Опубліковано : Людмила Марчук

Ольга – координатор Рівненського обласного ресурсного центру Проекту ЄС та ПРООН «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду-3».

У проекті, спрямованому на розвиток громад, вона працює від самого початку, а це вже дев’ять років поспіль.

 

 – Пані Олю, хочу поговорити з Вами на тему об’єднання територіальних громадАле на початок попрошу розповісти про проект в цілому, на який виділяються кошти від ЄС та ПРООН. Цей масштабний проект діє у всій Україні?

 

 – Так проект діє вже дев’ять років у всій Україні. І такі ресурсні центри, як наш, спрямовані на розвиток громад, діють у всіх областях. За ці роки в нас випрацювана певна методологія діяльності, що передбачає покрокову роботу з громадами. Наша кінцева мета, щоб громада із пасивної, нейтральної, споживацької ставала більш свідомою та активною. Нині наш проект вже у третій фазі. Тобто три по три цих етапи вже пройдено. І проведена велика робота, внаслідок якої вдалось підняти хвилю громадської активності у селах та невеликих містах. Оскільки запит на такий вид роботи з громадами зростає, то донори продовжили фінансування цього проекту «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду-3», тож він діє і розвивається разом з потребами людей.

 

 – Тобто ви надаєте певну підтримку громадам… Що робите? Консультуєте, навчаєте?

 

 

– У Вашому питанні вже є й відповідь: ми навчаємо, консультуємо і надаємо підтримку фінансову. Бо коли б запропонувати громаді 10 тисяч доларів і сказати: «Це вам ґрант на розвиток!» – і при цьому не навчити управлінню проектами, це було б марним витрачанням ресурсу.

У кожній громаді треба виявити активних людей з лідерськими якостями, цих людей згуртувати, провести з ними навчання з планування й стратегування, навчити писати й втілювати ті ж самі проекти, звітувати за них перед донором й лиш тоді відпустити в самостійне плавання. І то не зовсім: досвід показує, що як починають щось робити, – тоді маса питань й виникає потреба в супроводі, якісному компетентному консультуванні.

 

 

 – Тобто замість дати людям рибу, ви даєте вудку…

 

– Так, ми навчаємо, як цю рибу ловити самостійно. Надалі, використовуючи знання, активісти громад спроможні залучати кошти на місцях і від місцевого бізнесу, і від влади, і від міжнародних донорських організацій. І до влади тоді з’являється довіра. Навчаються слухати й чути один одного та разом працювати.

 

 – Внесіть, пані Олю, будь-ласка ясність, щоб наш читач зрозумів. Хочу з’ясувати ту покрокову послідовність дій громад, що є в колі партнерів проекту. От підписали з ПРООН угоду про співпрацю. Що далі?

 

 – Далі? Активні жителі сіл створюють громадське об’єднання, розподіляють між собою обов’язки та заохочують до членства в організації якнайбільше односельчан, адже ця організація покликана представляти інтереси усіх, а не поодиноких жителів. Після відповідного навчання громада формує й спільно визначає пріоритети розвитку населеного пункту, зокрема, досліджує, що треба зробити в першу чергу, що в другу, третю і далі…

 

Задля практичного втілення набутих на семінарах знань, проект надає громаді ґрант на вирішення однієї з місцевих проблем, щоб вона вже відчула, що отримати швидкий результат реально, головне – взяти ініціативу у власні руки!

На разі ми пропонуємо для громад чотири пріоритетні напрямки: енергозбереження, сільська медицина, якісна питна вода й охорона довкілля. В межах запропонованих напрямків кожна громада сама визначає, що для них є найголовнішим.

 

 

– І який напрямок обирають найчастіше?

 

– Найзатребуваніший – це напрямок енергоефективності, енергозбереження в школах та садочках. Зокрема – утеплення фасадів, заміна вікон, перекриття дахів, бо коли в приміщенні однаково холодно, як і ззовні, а на стінах грибок і хворіють діти, то все інше переходить на другий план.

 

Відремонтований і утеплений дитячий садок у с. Бистричі Березнівського району

 

Взагалі, громада має сама прийти до спільного рішення, який напрямок обрати. Для цього актив громадської організації проводить анкетування всіх жителів села. А там, як проаналізують ці анкети, то з цього аналізу вибудовується й рейтинг проблем. Їх у громад багато, але ми рекомендуємо не замахуватися одразу на вирішення двадцятьох, а розпочати з найболючішої. Краще зробити менше, але зробити якісно. 

Але це тільки початок.  Сенека казав: «Для корабля, який не знає, в яку гавань прямувати – жоден вітер не буде попутним». Тож головне, щоб у громади був чіткий план з покращення життя, а під час роботи над цим планом кожен мав право голосу.

Селам, що прагнуть розвитку, важливо чітко усвідомити, чого вони хочуть, як будуть до поставлених цілей прямувати. Треба проаналізувати свої сильні й слабкі сторони, щоб передбачити ризики. І коли це ув’язати в стратегію розвитку, то громада може готувати конкретні проекти і спрямовувати на їх реалізацію як власні кошти, так і кошти донорів.

 

У школі с.Полиці Володимирецького району нові вікна - енергоефективні

 

 – Щоб претендувати на співпрацю з вашим проектом, чи обов’язково громаді створювати громадську організацію?

 

 

 – Так. Якщо ми запропонували партнерство, то радимо їм сформувати громадську організацію. Окрім того, що це дієвий інструмент розвитку людського потенціалу в селі, це ще й спосіб налагодити співпрацю з іншими грантовими організаціями та залучати кошти на інші соціально корисні проекти.

 

 – Чому так? Є ж бо у громаді влада. Та й влада обласна чи районна також іноді надає на сільські ради ґранти.

 

– Так. Щоб отримати невеликий ґрант від влади, не обов‘язково засновувати громадську організацію. Але, погодьтеся, ґранти від влади – це всього-на-всього нетрадиційний, на жаль, спосіб розподілу бюджетних коштів. Та чи є під час підготовки й реалізації таких проектів включення у процеси розвитку людей, громади?

 

 

 – Бюджетними коштами розпоряджається влада. До того ж, не завжди прозоро. Не завжди й звітує.

 

 

– Так ось, саме тому донорські структури готові виділяти кошти громаді, але не готові співпрацювати з владою напряму. Повірте, у кожному селі завжди знаходяться свідомі, активні й мотивовані люди, які можуть і готові брати на себе роль громадських лідерів і абсолютно безкорисливо працювати на благо всієї громади. Винятком хіба що може бути те село, де сильно постаріло населення, а молодь живе у містах.

 

 – Пані Олю, як іде на Рівненщині об’єднання територіальних громад? На якому етапі цей непростий процес? Скільки цих громад вже є? Як виглядає це реформування в нашій області поруч з іншими? Чи не пасемо ми задніх?

 

 – Зараз дуже цікаво спостерігати за цим процесом, бо видно нашу працю: найпершими добровільно об’єдналися ті громади, які були нашими партнерами ще від самого початку проекту. Найконструктивнішими, безумовно, є ті громади, які вже мали досвід впровадження спільних проектів. На разі в них вже перекипіли недовіра й незадоволення перших років спільної роботи, пошук у всіх питаннях крайнього й винного. Нині вони вже готові до ефективного діалогу як всередині громади, так і до рівноправної взаємодії із зовнішніми партнерами. Також населення цих сіл вже здатне побачити віддалені перспективи об’єднання, а не думати лише про завтрашній день.

 

Збори громади в с.Довгошиї Млинівського району

 

В цілому в Рівненській області діє 18 об’єднаних територіальних громад (ОТГ), що об’єдналися в рамках адміністративно-територіальної реформи. І коли згадати, що ще рік тому, станом на 12 лютого 2016 року в області було лише 8 громад, то можна сказати, що реформа не тільки з місця зрушила, але й пішла. І пішла успішно. На фоні інших областей наша область виглядає оптимістично. І головне те, що люди в цю реформу повірили. Вони обрали на виборах своє керівництво і формують бюджети за новим принципом. Вже є результати і вони позитивні.

 

 – Як Ви, Олю, дивитеся на успіх цієї реформи в цілому? Чи відродить вона наші села? Чи почнеться зворотний процес – рух населення із міста до села? Чи поверне ця реформа в села людей мислячих, розумних, які колись виїхали з села до міста? А головне, чи буде перспектива для молоді?

 

– Ця реформа, як на мене, найефективніша з-поміж усіх, що нині впроваджуються урядом, тож матиме стовідсотковий успіх. У цьому переконана не тільки я, але й ряд експертів, які відслідковують процес децентралізації у всій Україні. Пропоную Вам поїхати в будь-яку з наших об’єднаних громад і люди Вам на місці про це розкажуть.

 

А щодо повернення мислячих людей з міста до села, то цей зворотний процес, гадаю, вже розпочався. Хоч у місті квартира коштує дешевше, ніж сільський будинок неподалік, проте все-таки люди хочуть будувати житло в селах. Особливо, коли це село не таке віддалене від промислового центру. Проте це тимчасово. Як розбудується інфраструктура скрізь, завдяки децентралізації в тому числі, то віддаленість від міста не матиме такого важливого значення.

 

Дитячий садок у с. Малинськ

 

Істотним моментом є те, що вже розпочався відтік бізнесу з міста до села. Наведу приклад: один мій знайомий перереєструвався з Рівного у Рівненський район. Чому? Бо бачить у тому резон. Він переконався, що в районі з ним більше рахуються, також він має змогу проконтролювати податки, сам зацікавлений їх сплачувати, бо ці кошти не забирають нагору. Як соціально відповідальний громадянин, він розуміє, бачить, яка з цих податків користь, до прикладу, за ці кошти починають ремонтувати школу.

І таких підприємців буде більше. Хоча цей процес нешвидкий, але до периферії невіддаленої (тут логістика, а гроші рахують) потік бізнесу вже розпочався і так буде й надалі.

 

 

Відремонтований ФАП у с. Пеньків на Костопільщині

 

Прийде в ОТГ і європейський інвестор. У місті його відлякує забюрократизованість всіх процедур. Він не розуміє, як це так: ще нічого не заробив, а йому вже розмір «подяки» називають і це лише за дозволи й погодження! Тож він, звісно, розуміє, що тут йому спокійно працювати не дадуть. Побори будуть систематичні.

 

Ось тому ОТГ – це перспектива нашого розвитку. Нині люди ще губляться в зливі інформації. Не знають, з чого їм почати. Нові підходи до управління громадою потребують глибшого вивчення й практики. Ось, скажімо, передали на утримання об’єднаних громад дитячі садочки, школи. А для цього ж потрібно мати постійний ресурс.

 

– Тож децентралізація – це процес незворотній. І плюси цієї реформи люди вже відчули…

 

– Так, плюси децентралізації очевидні. І люди відчули те, що коли податки залишаються на місцях, то це напряму і у відносно короткий час впливає на якість їхнього життя. Наприклад, дає змогу поремонтувати ті ж дороги чи школу, дитячий садочок, збудувати дитячі та спортивні майданчики тощо.

Ще зовсім недавно люди запитували: «У нас що, скоро вибори?» «Чому ви так думаєте?» «Бо дороги ремонтують!» Тепер дороги ремонтують майже скрізь і це не пов’язано з виборами.

 

– Ну, добре. Йде реформа. От об’єдналися в ОТГ 5-6 чи й більше сіл. Якесь село має стати центром громади. Хтось опинився ближче до центру, а хтось далі. А як бути тому селу, яке давно вже віднесене до дрімучих і неперспективних через невигідне місце розташування? Чи не почнуться війни між селами за ресурси?

 

– Люди об’єднуються на добровільній основі з початку минулого року і цього року цей процес триває. Не так все просто й легко. Є казуси, що село з селом споконвіку тяжко мириться. Ділять людей на своїх і чужих. Але ми мусимо цей містечковий комплекс здолати.

 

 

 Дитячий садок у с. Малинськ

 

Люди мають зрозуміти, що треба дивитися на перспективу, що хочемо отримати через 5-10 років. І сила саме в цьому об’єднанні. Мале село може десятиріччями не добитися, щоб проклали ту ж дорогу й пустили автобус. Коли ж у об’єднаній територіальній громаді 5-10 сіл, то посилюється і вплив цієї громади.

 

 

У кожному селі обирається свій староста, який входить у старостат ОТГ. А щодо ресурсу, який громада може залучити на свій розвиток, то до розподілу цього ресурсу будуть залучені всі: як центральне село, так і ближчі до нього та віддалені села. Він не ділитиметься за принципом: цьому дам, а тому не дам, бо він мені не подобається.

 

 Так буває людно. Проте послуги надаються дуже швидко і люди задоволені.

 

В кожній ОТГ є стратегія розвитку. І те найвіддаленіше село може отримати якраз найбільше коштів, якщо у стратегічному плані визначили, що там треба побудувати фіто фабрику, овочепереробний завод чи зробити його центром сільського туризму. Кошти як бюджетні, так і грантові будуть спрямовані на реальні справи, реальні проекти. І шанс взяти ці кошти отримають ті ОТГ, які швидше інших навчаться, краще адаптуються, будуть гучніше заявляти про себе, пропонуватимуть інноваційні проекти й просуватимуть їх.

 

 Відремонтований ФАП с. Завизів Острозького району

 

– Чи є такі села, які не хочуть ні до кого приєднуватися? Які місцевості ще не включилися в цю реформу?

 

 – Ви будете подивовані. Залишаються незворушними ті території, які розташовані неподалік обласного центру. В Рівненському й Здолбунівському, до прикладу, районах досі нема жодної об’єднаної громади. Парадокс: чим заможніші райони, тим важче їм об’єднатися й порозумітися. Цікава тема для дослідження.

 

 – А як Ви думаєте, чому вони зволікають?

 

– Вочевидь, тому, що стара система себе зберігає. Влада не хоче випустити з рук той ресурс, з якого віддавна звикла мати користь. Чим ближче до обласного центру, тим дорожча земля, ставки та інші ресурси. Є нині багато в судах справ з незаконного продажу землі.

 

Натомість в ОТГ сам принцип управління ресурсами робить потік коштів відкритим. Кожен громадянин може поцікавитись, на що спрямовані й як потрачені. Ось чим чимало осіб незадоволені. Корисливі інтереси певних осіб і сама корупція – це головна перешкода в цій реформі.

 

 – А люди? Тут же не влада вирішує, а люди на місцях, жителі сіл.

 

– Люди приміських сіл на 80 відсотків працюють у місті. Тому в них нема такої нагальної потреби творити центри в своїх селах. А перспектива приєднатися до міста їх також не влаштовує, бо є підстави боятися, що їхні села поглине місто.

 

– Яке основне досягнення об’єднаних громад? Те, що стали ремонтувати дороги, школи, садочки чи є ще щось таке інноваційне, чого раніше не було?

 

 – Один із вагомих плюсів цієї реформи це облаштування в об’єднаних громадах центрів надання адміністративних послуг (ЦНАП) для максимального спрощення в отриманні населенням адмінспослуг.

 

 

В с. Миляч. ЦНАП

 

От для прикладу: перший в області сільський ЦНАП, що був відкритий за сприяння проекту «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду-3» у Миляцькій об'єднаній територіальній громаді вже протягом п'яти останніх місяців обслуговує громадян, надаючи їм 26 адмінпослуг на місці.

 

 

Це означає, що людям не треба їхати в район, у Дубровицю для подання документів на субсидію тощо. Послуги надаються на місці, до того ж дуже швидко і якісно, в оснащеному за стандартом «відкритого офісу» приміщенні. Діяльністю ЦНАПу наповнюють місцевий бюджет, бо люди за послуги платять. На початку березня їздили в Миляч студенти з Острозької академії, оцінювали якість роботи цього ЦНАПу, цікавилися відгуками людей і селяни дуже задоволені.

 

 

Розповідають, що завдяки децентралізації за рік вони ще багато чого корисного зробили: і дорогу полатали, і школу відремонтували, почали будувати нову спортивну залу та дитсадок.

 

І не лише в селі Миляч є подібні зміни. Хоча все, звісно, залежить від керівництва ОТГ. Наскільки обрана людина є якісним реформатором та готова об’єднувати різні суспільні інтереси задля спільного блага. Це робота з людьми. Тому слід бути добрим комунікатором і мати згуртовану команду.

 

 

На жаль, є ще такий мінус: попри конкурсний відбір на посади, часто беруть своїх колег або родичів – і такий підхід шкодить справі. Буває й таке, що того, хто був найбільшим противником ОТГ і не раз навіть шкодив справі, згодом беруть в команду управління територіальною громадою.

 

Програють від цього всі, адже втрачається такий довгожданий шанс оновити владу, відшукати людей прогресивно мислячих та не уражених «інфекцією корупції». Влада тут мусить пройти відбір та свою еволюцію.

 

 – Чи не відімре скоро потреба в районах, коли все необхідне громаді буде вирішуватися всередині кожної громади?

 

 – В тому й суть цієї реформи. Старий державний механізм зношений і вже не діє так, як цього вимагає час. Невдовзі відпаде потреба у централізованому управлінні, яке на місцях здійснювали районні адміністрації та ради. Це і є якісне перезавантаження країни, про яке ми говоримо, що передбачає якісну заміну засидженої на своїх місцях старої бюрократії на нові еліти.

 

Тому всередині влади, яка це розуміє, чиниться внутрішній спротив цій реформі, бо самі вони залишаться без роботи, а головне без статусу впливати на все. Тому й намагаються її загальмувати і багато невтішних перспектив малюють, страхають села ще більшим занепадом.

 

 – Але ж люди справді скаржаться на закриття малокомплектних шкіл, сільських ФАПів та дільничних лікарень. Що дітей треба возити в школу за багато кілометрів і до лікарні їздити також далеко… Як на мене, це великий мінус цієї реформи. Чи не так?

 

– Так, закриття малокомплектних шкіл чи неефективних лікарень має місце. Але цей етап реформи треба пережити, як пережила колись Польща. Нині поляки про ці незручності навіть не згадують. Чому це робиться? Тому що громада рахує гроші й бачить, що через дорогі енергоносії, без сучасної навчальної бази, нерідко навіть через брак високопрофесійних кадрів, ці школи утримувати неефективно.

 

По селах батьки також зацікавлені дати своїм дітям освіту, рівень якої не був би нижчим від міських шкіл, щоб їхні діти могли успішно скласти ЗНО і вступити в хороші виші. От для цього і втілюється ідея опорних шкіл. Дешевше придбати шкільний автобус, але возити дитину до кращої школи.

 

 

 

Навіть у містах ми відходимо від принципу районування. Добра мама організовує свою дитину так, щоб попри віддаленість від місця проживання, але дитина брала уроки в кращого вчителя, щоб отримала якісну освіту. Такий же принцип і в медицині діє. Нехай хороший кардіолог і далеко, але їдуть чомусь до нього, а не до того, що близько, а послуги надає нижчої якості.

 

– Плюс такого підходу, вочевидь, в тому, що це змусить людей, тих же вчителів, медиків, прагнути ставати кращими фахівцями, конкурувати за учня чи пацієнта.

 

– Беззаперечно. І виграють від цього лише люди. У тому й суть реформи. Мінус хіба лише в тому, що через скорочення кадрів дехто залишаться без роботи. І цього бояться. Цим страшать. Але маємо досвід Польщі. Там замість неперспективних малокомплектних шкіл організували громадські школи. Ці школи невеличкі. Вони отримують від держави дотацію, але опікуються цими школами громадські товариства. Громади таких сіл колективно затверджують кандидатуру директора, а він щороку звітує перед людьми про свою роботу.

 

При цих школах діє багато гуртків, тож знаходиться робота й для пенсіонерів, які беруться вчити дітей різним промислам і ремеслам, ведуть гуртки. Такі школи в громадах є осередками сімейного дозвілля й культурного життя.

 

За це готові взятися лише високоорганізовані громади, які в подальшому спільно з гміною опікуються громадськими школами. Нам поки що до цього треба прийти.

 

Виходить, що одна реформа децентралізації зрушила реформи в інших галузях - у медицині, освіті, у сфері надання адмінпослуг тощо...

 

– І, працюючи з громадами, смію Вас запевнити – неправда, що села пасивні. Скрізь, у кожному селі є люди ініціативні. Винятком є хіба ті села, де сильно постаріле населення.

 

 – Коли ця реформа завершиться?

 

– За прогнозами, до кінця 2017-го року. Коли завершиться природне добровільне об’єднання громад – решту, скоріш за все, буде приєднано відповідно до перспективного плану об’єднання територій. Тож громадам не варто втрачати шансу на самовизначення.

 

– Ви кажете – природне має бути об’єднання. А якщо села поруч, але належать до різних районів?

 

– Нічого страшного. Все допускається. І віднедавна – міжрайонні об’єднання теж допустимі у зв’язку із прийняттям нового закону. Ця реформа абсолютно змінить адміністративний устрій нашої держави. Деякі райони зникнуть, межі інших зміняться.

 

 

Натомість з’являться укрупнені самодостатні громади з якісними сервісами й добрим мікрокліматом для проживання й господарювання, котрі будуть сповна відображати ідею місцевого САМОврядування. А головне – жити в таких громадах стане куди престижніше й комфортніше на заздрість усім містянам!

 

Спасибі, Олю. за розмову. Успіхів Вам і оптимізму.

 Розмовляла Людмила Марчук

 


Хочете повідомити нам свою новину? Пишіть на електронну адресу rvnews.rv.ua@gmail.com. Слідкуйте за нашими новинами в Твіттер і долучайтеся до нашої групи і сторінки у Фейсбук.
Джерело: RvNews