Днями до м. Рівне завітав професор Маркус Джоб, який з 16 по 18 березня проводитиме серію своїх лекцій в ВНЗ міста.

Спеціально для RV-NEWS професор Джоб погодився надати ексклюзивне інтерв’ю.

Для довідки: Маркус Джоуб - доктор наук,  професор Університету Маямі з 2000 року. Народився в Оклахомі, США. Працював в Школі бізнесу ім. Фармера, Оксфорд, Огайо. Основна  сфера діяльності – інформаційні системи та аналіз. Впродовж останніх 25 років надавав консалтингові, навчальні послуги компаніям General Electric, Proctor and Gamble, NASA-Lewis Research Center, Westinghouse.

Професоре, як так сталось, що ви так тісно співпрацюєте з Україною?

В 1992 я прогулювався коридорами одного із університетських гуртожитків США та побачив кількох студентів-іноземців. Вони виділялись з натовпу, по них було видно що є потреба в елементарних речах на кшталт одягу і т. д. Я захотів їм допомогти. Як пізніше виявилось, ці хлопці були родом з Херсону. Так і почалась моя дружба з українцями-я розповів про проблему своїм колегам та керівництву, ми допомагали студентам-українцям в Вашингтоні, Цинцинаті. Ну а потім з’явилась ідея поїхати сюди, в Україну.

Чим завдячуємо саме цьому візиту?

Приїхав на запрошення однієї неурядової організації християнського спрямування. Перед візитом в Рівне вже багато часу провів в Івано-Франківську, Вінниці, попереду ще ВНЗ Києва та Харкова.

Які основні теми ваших лекцій?

 Статистика, глибинній аналіз даних, контроль якості та його підвищення, християнський вплив на формування правління США-ось три основних теми, які я викладаю в Україні.

Як часто буваєте в Україні та що вдалося встигнути за цей час?

Вперше приїхав сюди в 93, потім вже в 96. З 96 приїздив майже щороку на довгий час.

З 1996 — 1997 рр. : Старший Фулбрайтівський стипендіат, Київський національний торгово-економічний університет (КНТЕУ)

2000 — 2004 рр. : керівник Програми партнерства між коледжами і університетами країн СНД, Київський національний торгово-економічний університет (КНТЕУ) та Університет Маямі (Огайо)

2005 — 2006 рр. : Старший Фулбрайтівський стипендіат, Львівський інститут менеджменту (ЛІМ)

За весь цей час вдалося залучити більше 40 українських освітян до програм обміну досвідом між ВНЗ України та США, в рамках яких вони переймали досвід в різних університетах США.

Також я написав книгу по статистиці, яку переклали та випустили тут тиражем у кілька тисяч примірників. Серед написаного ще Англійсько-Український Глосарій  Quality Assurance Terms.

Маючи таких великий досвід спілкування з українцями, що можете сказати про нас та про Україну в цілому?

Думаю, що за весь цей час Україна дуже змінилась в кращу сторону: марштрутки стали кращими, поїзди стали кращими, стало більше комфорту, сучасності і зручності.

Про студентів можу сказати, що вони нічим не гірші за студентів ВНЗ Сполучених Штатів. Потенціал їх, можливо, навіть більший.

От лише можливостей таких як США, немає. Тому цей потенціал безслідно губиться. Що я помітив, то це те, що викладач в абсолютній своїй більшості не дбає про студента-йому все рівно, що з ним трапиться завтра. Тим паче, ого не цікавлять знання студента.

Я завжди кажу, що Україна це як темна ніч з яскравими зірками.

В Приповістях Соломона є такий вірш: поле бідняка приносить багатий врожай, але безправ’я може забрати у нього все.

Такою я бачу ситуацію і в Україні: є купа позитивних речей і людей з величезним потенціалом, але за рахунок відсутності елементарних норм устрою все це нівелюється.

Чи бачите якісь шляхи виходу з такої ситуації?

Я не є експертом в цих галузях, а от по освіті маю хорошу пораду:

Потрібно вводити систему штрафів та заохочень для українських викладачів. Зацікавити їх в рівні знань студента, як це зроблено в Штатах. Там, якщо ти викладач і у тебе є кілька студентів з поганою успішністю, твій рейтинг падає, і, відповідно, в кожному наступному наборі кількість бажаючих відвідувати твої лекції буде зменшуватись. Це впливає на зарплатню. Окрім цього, є ще й інші інструменти, завдяки яким дохід вчителя напряму залежить від успішності його студентів.

Які ваші плани на найближче майбутнє?

Ну, попереду ще як мінімум кілька столичних ВНЗ, а далі полечу додому. В Університеті Маямі я вже на пенсії, проте лекції все ще читаю, і маю досить насичений графік на цей рік: мене запросили з виступами до Денвера, Колорадо  та Чікаго. А там побачимо, напевне, знову в Україну!)