У Рівному вдруге відбувся День традиційного автентичного костюма
Як і було обіцяно в минулому році, в першу неділю вересня у Рівному знову відбулось свято українського автентичного строю. На цей раз майданчиком цього яскравого дійства стала територія Рівненського краєзнавчого музею. Ініціатором свята виступили ГО «Центр дослідження і відродження Волині» та її голова Володимир Дзьобак. Співорганізатори свята – Управління у справах сім’ї, молоді та спорту Рівненського міськвиконкому, Управління культури і туризму Рівненської ОДА, Рівненський обласний краєзнавчий музей, компанія “ARTmodels” та Національний центр народної культури «Музей Івана Гончара» (м.Київ).
Український костюм має своє глибоке народне коріння, свою рідну землю, свою домівку, де вирощена на ниві нитка стала полотном і оздобою, де переплелась рукотворна краса з піснею і душею народу. Кожен регіон України і кожне окреме село з прадавніх часів мало свою особливість в одязі.
Науковці-етнографи присвячують дослідженню справжньої автентики роки свого життя. Вони, вирушаючи в експедиції, відшуковують найдавніші зразки народного одягу, записують розповіді старожилів, вивчають фондові збірки музеїв. Саме такий науково-візуальний шлях популяризації народного надбання обрали організатори свята.
День традиційного костюма організований з метою відродження традицій виготовлення і культури вжитку автентичного одягу в Україні та, зокрема, на Рівненщині. Як стверджують організатори свята, такий захід покликаний створити потужну платформу для спілкування музейних працівників, приватних колекціонерів, мистецтвознавців, етнографів, дизайнерів, майстрів декоративно-прикладного мистецтва та фотомитців задля популяризації і відродження автентичного костюма в Україні.
На цьогорічному святі були представлені жіночі костюми різних районів Рівненщини з колекції Рівненського краєзнавчого музею та з приватної колекції керівника Зразкового дитячого гурту традиційного поліського співу «Ранкова роса» Алли Ковальчук. Представили одяг, створений із автентичних зразків, дівчата із ГО «Центр дослідження і відродження Волині» із м. Радивилова, які одночасно і демонстрували ткання на дерев’яному верстаті.
Завідуюча відділом етнографії Рівненського краєзнавчого музею Заслужений працівник культури України Алла Українець, яка понад 30 років досліджує етнографічну спадщину краю, розповіла про традиції і особливості різних районів Рівненщини, які присутні в елементах традиційного одягу.
Науковець закликала усіх, хто цікавиться костюмом предків, хто хоче відродити цю культуру, йти шляхом автентичної достовірності, щоб зберегти для майбутнього те, що було первісним, іноді простим, але неймовірно красивим гармонійним і високохудожнім за своїм вирішенням.
Такими ж цікавими були виступи етнографів і дослідників, які приїхали до Рівного з Києва і Львова.
Майстриня і знавець народної вишивки львів’янка Анна Рогатинська, здається, знає досконало усі тонкощі народного вбрання, всі техніки, якими українці здавна оздоблюють одяг. Економіст за фахом, вона захопилася вишиванням не так давно, але заглибилася в дослідження цього творчого ремесла шляхом пошуку від села до села. Побувала не лише у селах Львівщини, а й у багатьох регіонах України.
Гостя представляла на святі відому львівську майстерню Магди Дзвін, де вона є однією із відомих майстринь вишивальниць і знавців цієї справи, яка залюбки ділиться своїм вмінням, проводить майстер-класи. Свято традиційного автентичного костюма не стало винятком і пані Анна провела для бажаючих майстер-клас з техніки «вирізування».
А гість із Києва – кандидат історичних наук, колекціонер та етнограф Володимир Щибря продемонстрував способи пов’язування намітки та хустки заміжньої жінки, розповів про жіночі прикраси, чим викликав неабияке захоплення у глядачів.
Цікавинкою цьогорічного свята було представлення колекції волинських дукачів. А розповіли про їх використання кияни Юрій та Ярослава Коваленко. Саме ця пара науковців і колекціонерів є найбільшими знавцями цих малодосліджених предметів, які побутували на Волині.
Свято тривало декілька годин і учасники дійства – фахівці-етнографи, спеціалісти і просто пересічні рівняни, які завітали на подвір’я музею, довго не розходились, спілкувались і занурювались у старий, мудрий, красивий і щедрий світ народної самобутньої творчості.