У Рівному у День родини відзначили 100-річчя «Союзу українок»
На зустріч до обласної бібліотеки прийшли представниці корінних рівненських родин – Либаків і Міськових
Опубліковано : Галина Данильчук
Душевно невимушено й цікаво пройшов День Родини, який у Рівненській обласній бібліотеці провели жінки з громадської організації «Союз Українок». Нагадаємо, що ця жіноча організація в Україні зорганізувалась у 1917 році і нині відзначає свій віковий ювілей.
На різних етапах свого існування учасниці цього громадського об’єднання єдино плекали українську мову, культуру, національні традиції. Збираючись разом, жінки завжди вдягали українські строї, співали українських пісень, займались благодійництвом і просвітництвом. Хори, театральні студії, гуртки рукоділля й кулінарії, хати-читальні, допомога бідним та хворим – це далеко не повний перелік сфер їхньої діяльності.
Члени «Союзу українок» м. Рівне, 1930-і рр. Фото з сімейного архіву Г.В.Либак-Пустовіт
День родини рівненські спілчани традиційно відзначають восени, коли зібраний врожай вже схований в комори, коли земля готується до зими, а родина, зібравшись разом, дякує Богу й родині за прожите і зроблене.
На зустріч до бібліотеки прийшли представниці корінних рівненських родин – Либаків і Міськових.
Галина Василівна Либак-Пустовіт з донькою Іриною поділились своїми спогадами про свою родину, що декількома поколіннями живе на старій рівненській вулиці Т.Шевченка поруч із найстарішою рівненською православною святинею – Свято-Успенською церквою.
Ця українська родина завжди жила в дусі української національної свідомості. Мама Галини Василівни Ольга Либак була активною членкинею «Союзу українок» і фото жінок-союзянок Рівного збереглося в родинному архіві.
Пані Галина народилася у червні 1941 року, а її батька Василя 23 червня забрали на фронт, звідки він вже не повернувся. Василь Либак помер в уральському шпиталі, куди він потрапив з так званої «трудармії», бо їх, уродженців Західної України, знявши з фронту, загнав тов. Сталін на уральські заводи.
Залишилася вдовою з дитям на руках його вірна дружина Ольга, тамуючи нестерпний душевний біль піснями, яких вона знала сотні. І сьогодні її онука Ірина для всіх присутніх заспівала тужливу бабусину пісню. Не загубилась пісня, передалася від покоління до покоління. Мати і донька згадували старе Рівне, своїх сусідів і родичів, події миру і війни, які найбільше врізались в їх пам’ять.
А ще дуже тепло згадували рівненський театр, його акторів, яких знали і любили містяни, називали вистави, які полюбилися і запам’яталися назавжди. Заслужена артистка України Галина Цьомик, яка була на зустрічі, була цим жінкам неймовірно вдячна за таку добру пам’ять.
І дорослі, і діти принишкло слухали короткі, але такі правдиві розповіді про корінні рівненські родини Бондарів, Дзіваків, Логвисів, Жилінських, Головчуків і ще більшу цікавість викликали старі світлини із сімейних архівів рівнян, що демонструвались на екрані.
Ірина Романівна Міськова – мати п’ятьох дітей – вже тішиться онуками. Вчитель і глибокий патріот, вона була в перших рядах тих, хто на зорі незалежності України, відстоював нашу національну гідність в мові, культурі, символах. Її спогади – це вже сучасна історія держави. А її сім’я – активний пропагандист української пісні.
Від родини до родини, з покоління в покоління передається у спадок пам’ять, яка для сучасних і майбутніх поколінь вже є нашою спільною історією. Вміймо лише слухати і намагаймося запам’ятати. А ще краще – записати і залишити книгу пам’яті нащадкам.
Джерело: RvNews
Подаруй книгу воїну: в Рівному триває важлива волонтерська акція 
