Польща й Україна у 1990 були на одному рівні розвитку, а нині Україна значно відстає. Чому так? В чому причина? Дуже корисно поцікавитися, як живуть наші близькі сусіди, як справляються з усім тим, що ми називаємо проблемами.

У восьми годинах на захід від Острога розташоване польське місто Новий Сонч. Воно третє за величиною у Малопольському воєводстві після Кракова і Тарнува. Жителів – близько 85 тис., а це одне українське Мукачево, дві Шепетівки або кількість жителів Острога, помножена майже на 6.

Фото Острог-інфо

У Сончі 2015-го капітально замінили систему водопостачання, трохи пізніше побудували Північну кільцеву дорогу, а 2018-го закінчать зводити новий міст через річку Дунаєць. На водопостачання Європейський Союз дав 100 млн. євро, на кільцеву – 23, і це по 85% від вартості кожного проекту. Місцева влада відкрито говорить, що більша частина польської інфраструктури збудована на кошти ЄС. Після вступу в союз (2004 р.) Польща отримала 60 млрд. євро за 2007 – 2013 роки і отримає ще 130 млрд. протягом 2014 – 2020. Про це пише Острог.Інфо.

Зараз в Новому Сончі встановлено 9 пристроїв для контролю за якістю повітря, організовано притулок для тварин і людей, раз на рік ділять громадських бюджет. Серед проблем: вугільне опалення псує повітря, немає стадіону, мало театрів (є 2), відсутня філармонія. На останнє звертають особливу увагу: жаліються, що люди з Сонча їздять послухати оперу у Львів, бо дешевше, ніж Краків.

Кореспондент Острог-інфо спілкувалася з працівниками самоврядування Малопольського воєводства щодо проблем Острога, способів їх вирішення та показники високого рівня розвитку міста, до яких варто прагнути.

Про громадський туалет, якого немає

Войчех Пєх приходить на зустріч у темно-синьому костюмі, білій сорочці й краватці у клітку. Розмірено починає розповідати про місто, гроші і ЄС, особливо про останні два. Через 7 хвилин робить паузу:

«Я забув представитися. Почав одразу про місто, бо воно важливіше. Я – Войчех Пєх, віце-президент міста Новий Сонч».

Він щиро дивується, що в Острозі немає громадського туалету. У Сончі їх два.

«Ми побудували їх за рахунок міста, бо вважаємо це обов’язковим елементом інфраструктури міста. Це важлива комунальна задача, на це просто необхідно знайти гроші. Люди ж приїжджають…»

На ремарку про самоокупність у місті з 15-тисячним населенням, радить:

«Можна заключити домовленість з бізнесом, рестораторами, щоб вони надавали доступ до своїх туалетів».

Про людей з особливими потребами, які є

У жовтні в Острозі з’явився перший світлофор зі звуковим сигналом, який допоможе орієнтувати людям з проблемами зору на дорозі. Про пандуси в місті нещодавно розповів Олександр Кирильчук, зауваживши, що кути пандусів завеликі; «всюди бордюри і сходи».

Фото Острог-інфо

Войчех каже, що починати треба з архітектурних бар’єрів:

«Знизити бордюри, позначити місця паркування для людей з особливими потребами (далі – о.п.). На кожній парковці, незалежно від кількості місць, повинні бути місця з людей з о. п.». 

Додає, що бізнес завжди відводить окремі місця для людей з о.п., інакше буде оштрафований.

Про непаралельні рівні: Україна-Польща

Віце-президент відводить провідну роль у питанні вуличних тварин громадським організаціям та освітнім кампаніям.

 «ГО проводять освітні заходи, переконують жителів бути відповідальними. Але, мені здається, нам вдалося побороти цю проблему. Я пам’ятаю, як ще 10 років тому ситуація була набагато гірша. Тепер ми вже знаходимося на іншому рівні, у нас є інші проблеми. До прикладу, забруднення громадських місць чотириногими. Ми забезпечили місто смітниками, куди жителі можуть викидати собачі відходи, там є пакети. Я сам бачив, як хазяїн прибирав за собакою. Ми вже на цьому рівні. Але тут також є свої питання: деякі люди не відчувають відповідальності за собачі відходи. Тому ми розвісили плакати: «Відходи твоєї собаки – твої відходи. Прибери за собою».

Про важелі впливу

У питанні важелів впливу громади на місцеву владу, Войчех виділяє важливу деталь – громадський бюджет як елемент демократії. Громадський бюджет – це спосіб отримати гроші на власні інціативи. Мешканець або мешканка розробляє свою ідею, прописує кошторис і подає заявку на конкурс. Після того – проекти розміщують на сайті, де жителі міста можуть голосувати. Один із місцевих депутатів говорить, що зазвичай гроші дають на дрібні інфраструктурні проекти: дитячий майданчик, зупинка. Цьогоріч на громадський бюджет міська влада виділила 94 000 євро.

До прикладу, в українському Івано-Франківську у 2017 на громадський бюджет виділили 47 700 євро. Серед проектів: ремонт ліфтів, побудова майданчиків, облаштування зони відпочинку, відкрита зона wi-fi й інше.

Коли треба починати рекламувати

Про своє місто Войчех говорить так: «Ми туристичне місто максимум на два дні», але над туристичною складовою працює ціле місто: як влада, так і бізнес. На запитання про рекламу Острога відповідає категорично:

«Для початку треба побудувати інфраструктуру, а потім приступити до реклами. Якщо ви обмежитеся рекламою, а інфраструктури не буде, то що ви отримаєте? Розчарування. Немає нічого гіршого за антирекламу, після якої ніхто не приїде».

Про показники і розвиток

Лешек Зегзда – віце-маршал Малопольського воєводства. У його кабінеті стоїть три прапори: міста, країни і ЄС. Говорить, що у студентські роки не вірив, що сидітиме в цьому кріслі. І досі думає, що на його місці має бути будь-хто, але не він.

Перераховуючи показники високого рівня розвитку великого міста, називає: відомі університети, сильний бізнес, метрополітен, багате культурне життя: опера, філармонія, бізнес-центр. Малого: школа, будинок культури, пожежна станція, костел.

Додає, що надважливими є комунікації, дороги. Також згадує про екологію:

«Треба спонукати людей користуватися громадським транспортом, а не власними машинами, щоб менше шкоди наносити навколишньому середовищу».

Про Україну

«Це (візит – авт.) було давно, у 99 році. Львівська область, місто Стрий. Не знаю, що там зараз, пам’ятаю, що тоді дороги були у дуже поганому стані, мало знаків, інформаційних таблиць. У нас такого немає, у нас можна рухатися навіть без gps. Також не вистачало громадських туалетів. А ще… там були такі дивні туалети, не знаю, як вони називають, коли просто дірка в підлозі (сміється). Це було 18 років назад, думаю, повинно було щось змінитися», – віце-президент Нового Сонча Войчех Пєх.

«Пам’ятаю, як їхав в Україну, на кордоні треба було нахилитися до маленького віконечка, де тебе видно по груди, це було дуже дивно. В Україні треба нахилитися, аби говорити з владою», – віце-маршал Малопольського воєводства Лешек Зегзда.

Автор Ольга Кириленко