Чи не щовечора, вже два роки пос­піль, у міському гідропарку сивочолий чоловік розважає здолбунівчан грою на акордеоні. У сонячну погоду він зручно вмощується у дуплі старого дерева, у дощ іде до сцени й вже там виграє веселі та ліричні мелодії. Люди частенько зупиняються з ним потеревенити, адже цей поважний чоловік може розповісти чимало цікавого.

Семидесятивосьмирічний Володимир Петрович - уродженець Кавказу. Свого часу двадцять років прослужив у війську, нині на заслуженому відпочинку. На Здолбунівщині мешкає вже понад 25 років.

У житті чоловік мав чимало захоп­лень. Під час служби займався фотографією. Однак згодом, після завершення армійського життя, цю справу закинув. Нині захоплюється грою на акордеоні. Щоб не втратити навичок та самовдосконалитися, постійно сам собі влаштовує заняття. Та оскільки мешкає Володимир Петрович у багатоповерхівці, заважати сусідам гучною музикою йому не хочеться. Тому й довелося шукати інше місце для своїх уроків. І гідропарк для цього чудово підійшов.

Навіть люті морози акордеоніста не лякають. Розповідає, що приходить до гідропарку у будь-яку погоду. Торік навіть у двадцятиградусні морози понад скутою кригою «вісімкою» лунала музика. Адже Володимир Петрович добряче загартувався, проходячи військову службу на Далекому Сході.

- Служив у таких місцях, де навіть у казармах треба було ходити в шапці та верхньому одязі. Частенько на вулиці бувало й мінус тридцять. Тому пальці адаптувалися до холоду, - сміється чоловік.

Своє улюблене місце у дереві музикант має намір оздобити красивою тканиною, аби там стало затишніше. Мріє й про дах, адже старе дупло заливають дощі. Але попри все Володимир Петрович тішить містян музичними мотивами, даруючи їм заряд енергії та гарного настрою і при цьому отримує справжнє задоволення від своєї справи.

Ірина САМЧУК.

НОВЕ ЖИТТЯ