6-го листопада 2017-го року на дворі стояла гарна осіння погода, тож дві товаришки з міста Рівного вирішили поїхати до Клеваня по гриби.

Усе було, як завжди: Лариса Г. і Любов К. (прізвища з етичних  міркувань не вказуємо) електричкою поїхали до Клеваня. Вийшли на вокзалі, пішли по перону на схід, повернули ліворуч і через «трапік» перейшли на протилежний бік.

Фото з мережі Інтернет

Нічого незвичайного не було й далі. Ходили з місця на місце, шукаючи грибів. Проте опеньки ніби зумисне десь поховались. Вирішили повернути у ліс на місце вирубки, де раніше збирали літні опеньки, але і там нічого не знайшли. Обійшли дуже великі площі лісу, та без особливого успіху.

Коли ж поверталися, то вже на зворотньому шляху зайшли на місце старої вирубки. Натрапили на людей і, нарешті, й на гриби, Почали їх збирати. Оглянувши місце, жінки подумали, що це і є та давня вирубка, де бували колись, але з іншого боку. Проте місце була схоже, але зовсім не те. Від знайомої галявини було до вокзалу рукою подати, а звідси – ні.

Фото з мережі Інтернет

Як вийшли жінки із хащ на дорогу, пройшли трохи вперед, то побачили, що вийшли вони не на ту дорогу. Пішли вперед з думкою, що коли по дорозі їздять лісовози, значить вони знайдуть вихід. Пройшли ще далі, в самий кінець дороги, проте там було болото. Стали гукали про допомогу, але їх ніхто не чув.

Вирішили повернутися по цій же дорозі назад.

Нічого не залишалось, як звернутися до Бога, щоб він почув і допоміг. Адже у лісі вже сутеніло, ставало страшно і потрібно було негайно діяти. Одна з жінок зателефонувала сестрі, товаришці, а друга – своїй доньці. Їхні родичі негайно звернулися до поліції та МНС. І заблукалі жінки були вже на зв’язку не лише з родичами, а й з рятівними службами.

Вони зупинились на тому місці, де дорога робить згин. Уже було добре чути звуки поїзда, але, як туди пройти, вони не знали.

Їм на допомогу прийшли молоді полісмени з Рівненського райвідділу – Микола Січкар та Олег Пархоменко із сектора реагування патрульної поліції. З ними був і майстер лісу – Олег Манько. Шукаючи жінок, вони вмикали сирену і підтримували зв’язок по мобільному телефону. Та навіть коли жінки їх почули, вийти не могли через суцільну темінь.

В ту тривожну мить жінкам зателефонував майстер лісу Клеванського державного підприємства «Клеванський лісгосп» Олександр Андрійович Мальков. Він сказав: «Ніде не йдіть, стійте на тому місці, де ви є. Я зараз вас знайду». Його слова підбадьорили жінок, сповнили надією на порятунок. Вони стали  гукати, щоб їх легше було віднайти. Одна з жінок запам’ятала, написаний на спеціальному стовпчику номер кварталу, де вони знаходились й назвала його по телефону. За якийсь час Олександр Андрійович вже прямував до них. Спокійний, врівноважений рятівник підійшов до жінок і вони впевнено рушили за ним.

Затяті грибниці подякували своїм рятівникам і зараз низько вклоняються усім, хто брав участь у рятівній операції. Особлива подяка Олександру Андрійовичу, котрий у темряві мусив ходити лісовими стежками, щоб їх знайти. Молодий, енергійний майстер лісу, видно, добре знає ціну людського життя, адже він був там, де цінують його по-справжньому, пройшовши службу в АТО. Тому й уміє дарувати його іншим. Нехай Бог надсилає Олександру Андрійовичу лише добро.

Коли усі біди завершились, було уже по шостій годині вечора. О сьомій були вже у Рівному, а хлопці з патрульної служби доставивши їх, поїхали далі виконувати свої службові обов’язки.

Пам’ятаймо: не так погано у нашому вкраїнському домі, коли такі хлопці є на своєму місці!

Здоров’я вам, успіхів у нелегкій вашій праці! Нехай супроводжує вас на вашій життєвій дорозі ваш ангел-охоронець!