Чи замислювалися ви коли-небудь над тим, які всі ми є різні і як по-різному сприймаємо оточуючий світ? Як по-різному реагуємо на одні ті ж самі речі? 

Мокрина Іванівна поспішала з магазину додому, швидко промайнула повз лавочку з допитливими балакучими сусідками, бо ж за десять хвилин телесеріал «Поверни моє кохання».

Перед початком фільму вона цілковито змінювалася: рухи сімдесяти шестирічної жінки пожвавлювалися, кроки ставали більш впевненими і легкими.

Порушив тишу телефонний дзвінок. «І хто це мене турбує в цей час? Саме тоді, коли ніколи, слід завершити всі хатні справи», − невдоволено пробурмотіла Іванівна.

− А це ти Гнатівно? Здоровенькі були, кумасю! Як здоров’я? Та так собі. Як говорить моя онука Вікуся – «фіфти−фіфти». Але зразу кажу – в ліс по гриби не поїду, крепко болить нога. Аякже! Натираю. Сама зробила натирачку з живокосту. Як на чому? На горілці. Та ні, не на магазинній, Боже збав. Тільки на самогонці! Зайди в Інтернет і почитай, там рекомендують робити тільки на домашній. Ми з Вікусею дивились. А на державній не буде діяти. Правда. Сто відсотків. І тобі треба? Спину? І спину можна натирати. Хто натиратиме? Це вже твої проблеми. Шукай доброго козака, та й лікуйте одне одного. − При цих словах Іванівна хитро примружила очі, губи розтяглися у лукавій посмішці. Вона гарячкувато поглянула на годинник.

− Так, Гнатівно, залишилось 3 хвилини до початку фільму, тож будемо завершувати розмову. Що? Ти не бачила останньої серії? А де ж ти була? Слухай швидко. Так ось, той крутий батько-олігарх раптово помер. Підписав усю спадщину на позашлюбного сина Влада, а дочці Ілонці нічого не залишив. Уявляєш, що там почалося? А мачуха, кат її не взяв, все котить бочку на Влада. Словом, кума, повний капець! Все! Більше не можу балакати, серіал починається.

Мокрина Іванівна сіла перед телевізором на своє улюблене місце – на кріслі біля торшера. Навпроти неї – журнальний столик, на ньому, як і зазвичай, − кава і печиво. Для господині перегляд фільму − це певний ритуал, щось подібне до китайської чайної церемонії. Майже дві години казкового задоволення. Під час перегляду фільму старенька телеманка перебуває відразу у двох вимірах-площинах: тут в своїй ошатній кімнаті з духмяною кавою − і там – на екрані у зафільмованому Приморську. Вона так переймається змістом кіно, що, стає прямою учасницею його подій. Мокрина Іванівна не тільки коментує дії героїв, а навіть підказує їм шляхи вирішення їхніх проблем! І якби хтось зненацька, зовсім випадково, підслухав би експресивні монологи палкої шанувальниці кіномистецтва, то отримав би неабияке задоволення від такого незвичайного фантасмогоричного спілкування бабусі з героями нового телесеріалу. От,, скажімо, сцена прощання сім‘ї з покійним батьком:

Мачуха обурено звертається до пасинка Влада: «Забирайся! Як ти наважився сюди з’явитись після того, що ти зробив?»

Коментар Мокрини Іванівни: «Та, яка ж ти ненависна, клята мачухо! Як це так, щоб рідна дитина не прийшла провести свого рідного батька в останню путь?! А ти, Владе, не слухай її, ти не який-небудь безрідний гультіпака, маєш право, це твій рідний батько! Іди, іди, синочку, ставай біля труни».

Кілька хвилин тиші. Бабця насолоджується кавою та уважно спостерігає за дійством, що розгортається на екрані. Аж ось вона перестає жувати печиво, рішуче відставляє у бік філіжанку, пильно вдивляється в екран.

Ілона готує помсту Вірі. З ненавистю про Віру: «Так, це вона в усьому винна! Я примушу її за все заплатити!»

Коментар Мокрини Іванівни: «Ну, ти ж подивися на неї! Ілона – ходяча катастрофа, скажи, в чому ж винна та бідна Віра? Га? Що кохає? Чого ти до неї причепилася? Краще мордуй свого чоловіка за зраду! Це він − знаний мартопляс, який не зізнався, що одружений!» Зробивши у своїй запеклій промові паузу, бабуся тихо зітхнула й, додала: «Боже, які ж дурні є люди на світі! А ще ж, мабуть, ця розбещена Ілона має вищу освіту? Точно має, бо ж батьки такі заможні, та щоб не дали їй достойну освіту?! Але, як говорить моя онучечка Вікуся, з картоплі ніколи не виростити анааса.

Водій − коханець розмовляє з Ілоною.

Водій-коханець: «Так просто не можуть скінчитися наші стосунки, постривай!»

Коментар Мокрини Іванівни: «Оце-то так! Тринди-ринди, з маком борщ! Де ж твої очі, хлопче? Нащо вона тобі? Ти, що не бачиш, що це не жінка, а стихійне лихо? Почекай, вона ще й тобі заллє сала за шкуру. Хто лихом жартує, той його куштує. Тікай від неї мерщій!

Перше, що зробила старенька після закінчення серіалу – зателефонувала кумі Гнатівні, поцікавилася, чи зрозуміла вона хитромудрощі змісту останньої серії і занепокоєно спитала: «Слухай, щось я не второпаю, у водія-коханця є жінка і діти? Що це він так розгулявся, як жеребець на соковитому лузі?» Обидві подружки одноголосно винесли коханцю та Ілоні суворий вердикт: «Не буде їм щастя у житті!» Віру ж одностайно, дружно пожаліли і благословили: «Дай, Боже, їй здоров‘я і гарного нареченого!»