Люди приходять у цей світ маленьким створіннячком Божим, милими янголятами. Вони безгрішні, беззахисні, благословенні Богом на життя та на любов батьків. Маленьке, воно горнеться до мами, тата, а як виросте – піддається різним впливам. Добре, коли послухає батьків, стане на дорогу правди, доброти. милосердя та любові до світу, у котрому живе,та до людей, а якщо ні, то гірка його доля. Тисячі прикладів доводять правдивість цих слів.

Захар і Аня були закохані ще зі школи. Невдовзі побралися, народилося двійко діток. Починалося усе дуже добре, але фортуна щастя чомусь не захотіла вести їх по своїй дорозі, а повернула в інший бік. Обоє стали заглядати в чарку. Життя почало котитися у прірву. Фінансова скрута. Дітей виховувала вулиця. Мусили повертатися жити до бабусі.

Сашко – старший син, подався у світ шукати кращої долі, менший – Антон пішов шляхом батьків. Бабуся Катерина доглядала хвору невістку, хоча сама не мала здоров’я. Вона не могла більше тягнути усе на собі і врешті залишила цей світ. Після неї відійшла й Аня. Захар залишився сам, як птах з підбитим крилом. Помер у скорому часі і він. Хто міг подумати, що так скінчиться кохання Ані та Захара. У хаті залишився занедбаний Антон. Коли ще жила бабуся, довкола хати росли квіти, а тепер розрісся гіркий полин і заглядає у вікна, стукає з докором у шибки, ніби хоче сказати: "До чого ж ви дожилися? Гарні були люди, з добрим серцем та слабкою силою волі".

Як важко дивитись на людину, котра гине за своєю волею. Боже, збережи рід український, ту красу, яку ти створив! Не дай згинути нації. Адже так хочеться вірити в те, що Україна вистоїть, переможе і життя у ній налагодиться. Не дай розсіватися полинам на нашій прекрасній землі, бо на губах від нього гіркий присмак, а ми варті кращого життя, яке тільки там, де мир, праця і любов, любов до Господа-Бога, котрий кличе до себе : «Прийдіть до мене усі струджені та знеможені і я заспокою вас».