В Україні вперше зазвучала молитва до страстотерпця Данила Братковського

Давня й незабутня історія з новою молитвою та іконою 

У православних християн з’явився ще один небесний покровитель, адже Освячений Помісний Собор Української Православної Церкви Київського Патріархату канонізував і приєднав до лику святих цього благовірного мужа – страстотерпця Волинського.

 Зокрема, в прийнятому документі йдеться: «Освячений Помісний Собор, переконаний у святому житії праведника Данила Братковського та в його мученицькій кончині, його стоянні за віру православну, істину, справедливість і волю українського народу, що слугувало для прийдешніх поколінь зразком утвердження у вірі, визначає:

1. Приєднати мученика Данила Братковського, страстотерпця Волинського, до лику місцевошанованих святих Волинського краю.
2. Чесні останки мученика Данила Братковського, страстотерпця Волинського, що спочивають серед інших останків у крипті Хрестовоздвиженського храму м. Луцька, вважати чесними і святими мощами.
3. Пам’ять мученика Данила Братковського, страстотерпця Волинського, як місцевошанованого святого, відзначати 26 листопада (за ст. ст.) / 9 грудня (за н. ст.), у день його мученицької кончини та у день Собору Волинських святих 10 (за ст. ст.) / 23 (за н. ст.) жовтня.

Визначено і визнано також текст молитви до страстотерпця Данила «Святий страстотерпче Волинський Даниле, моли Бога за нас!»

З’явилася також й ікона мученика Данила Братковського. Автор святого образу – волинський художник-іконописець Дмитро Зінько. Прикметно, що митець, котрий працював над іконою майже півроку, під роботою не підписався, заявивши, що на авторство не претендує – просто виконував волю Божу. Іконописний витвір він виконав за настановами духовенства в традиціях українського бароко з орієнтацією на історичні взірці.

«Мій брате, для ляхів страшніші мушкетів твої рядки!» 

 Витоки героїзму нашого далекого предка варто насамперед шукати у його родоводі, бо Братковські, котрі жили у Брацлавському і Волинському воєводствах у XVII столітті, помітні тим, що трималися міцно православної віри та української народності.

 Точної дати народження Данила Братковського архіви не вберегли. Відомо лише, що ця дата припадає на 30-40-і роки XVII століття.. Основним місцем проживання Данила Богдановича був маєток у селі Свищів (теперішнього Млинівського району). Однак із Свищева шляхи-дороги часто стелилися по світах.

 Так, освіту Данило здобував в Італії. Він був активним у політичному та громадському житті Речі Посполитої. У 1697 році у Кракові тиражем у 4 тисячі примірників виходить його поетична збірка «Світ, розглянутий по частинах»’. Вірші написані польською мовою з використанням українізмів. У більшості з них жартівливо звучить сатира на тогочасне громадянство в Польщі, де не було місця для убогих, а їх працею користувався кожен, хто хоч трохи вибився вгору.

 Видана книга, яка стала правдивим відбитком просвітительських поглядів Данила Братковського, значно загострила його стосунки з правлячими силами суспільства, і поет вирішує продовжиити боротьбу пером проти польської, а заодно й української шляхти, а також безпосередньою участю у селянсько-козацькому повстанні 1702-04 років.

  Як вчена людина і патріот українського народу Братковський написав бунтарську відозву на битву за волю. Семен Палій, прочитавши її, усміхнувся: «І слово воює тепер, мій брате, для ляхів страшніші мушкетів твої рядки».

 За слово покарали «на горло»

Саме із закликом вступати у повстанські загони та іншими важливими документами Данила Братковського затримали неподалік містечка Заслав на заставі Волинського ополчення.

 В’язня помістили у тюрму в Луцьку. У книзі протоколів декретових Луцького громадського суду 17 жовтня 1702 року записано, що «рішенням суду воєводства Волинського у справі підчашого венденського Данила Братковського, звинуваченого в участі у козацькому повстанні, підсудному дозволено зібрати на своє виправдання докази і свідків, для чого суд відкладається».

 Характерний інший факт – Данило був шляхетського походження, а,отже, його за тодішніми законами не можна було судити без дозволу сейму. Невдовзі сейм такий дозвіл дав, зазначивши, що Братковський причетний до бунтів, котрі могли призвести і до бунту в Луцьку, а тому, захищаючи безпеку воєводства, варто віддати в’язня до військового суду.

 Зрозумівши безуспішність тортур і те, що підсудний через похилий вік та підірване здоров’я міг загинути ще до судового засідання, 25 листопада військовий суд призначив Братковському вирок – за безбожні дії присудити до покарання на горло і до негайної

публічної смертної кари. Наступного ранку «посеред ринку луцького, через ката за сім разів мордерсько зістав стятий Данило Богданович – йому відрубали руки, ноги, потім голову і перерубали тулуб». За складеним перед смертю заповітом, поховали мученика у Луцькій братській церкві.

«Тримайтесь віри, за яку я вмираю…» 

 Цікавим з точки зору відданості національним ідеям є інший заповіт Данила Братковського. Цей документ зберегла вдова поета і у 1707 році передала для запису в Луцьку гродську книгу.

 Батько наказує «синам і дочкам триматися цієї віри, за яку я вмираю, якщо хочуть мати благословення Боже… Шаблю – молодшому сину віддати».

 Загалом Данило Братковський мав шестеро дітей. Дві доньки у першому шлюбі. Після смерті їхньої матері одружився знову, давши життя ще двом донькам та двом синам.

 Про Братковського як людину високосовісну та глибокоморальну, як справжнього патріота і захисника простого люду, говорить багато фактів із його життя.

 Один із них – перед повстанням під проводом Семена Палія він відпускає селян із Свищева, якими володів, на волю, оформивши усім документи на звільнення від кріпацтва.

 Велике духовне, страдницьке життя Данила Братковського – переконливе свідчення, наскільки може бути людина жертовною заради ідеалів, яким служить.

«Коли братів, родини і отчизни

Не зраджу я, то віри вже й повік!

 Такі слова написав наш далекий предок на своєму житейському знамені. Слова, які уже понад три століття переходять із покоління у покоління і допомагають пізнати справжню істину добра та волі.