Свято Водохреща або Богоявлення міцно пов’язане з вірою українців у надприродну, цілющу і захисну силу води. З нею пов’язували народження всього живого. Йорданській свяченій воді приписували особливу силу.

Свято Йордані відбувалося колись обов'язково вночі, а саме освячення води мусило закінчитися до сходу сонця. Основні ритуали проходили на річці чи на озері. Після церковної відправи вода освячувалася опусканням у неї срібного хреста. Кожен поспішав першим набрати її собі у посуд, адже вірили, що вона має цілющі та чарівні властивості.

Свячену воду приносили додому, всі члени родини її пили, умивалися, кропили хату, хліви, стайні, кошари – все обійстя, решту зливали у пляшку і зберігали цілий рік.

Важливу роль свячена вода відігравала у повсякденному житті: нею натирали хворі місця на тілі, давали пити від «пристріту» або хвороб, викликаних «поганими очима». При цьому примовляли: «Добривечір тобі, водице! Очищаєш гори, каміння, трави-мурави, очисти ж і мене, хрещеного-пораженого від усього злого. Ти моря протинаєш, джерела набираєш, криниці наповняєш, наповни ж і мене щастям та здоров'ям».

Чому ж саме таку воду вважають цілющою? Виявляється, вода двічі на рік змінює свою полярність на протилежну. Перший раз у період зимового сонцевороту, вдруге – в період літнього: тобто на Водохреща і на Купала. Полярність, яку має вода в період від Водохреща до Купала, позитивно впливає на рослинність у навколишній природі, а от після свята Петра і Павла дерева припиняють рости. А після Іллі вода стає шкідлива і для купання: сила з людини буде спадати, – пояснюють старожили. І тому вода від Іллі до Водохреща вважається мало сприятливою для життєдіяльності. Тобто умовно можна означити, що перша вода – жива, а друга – нежива.

Фото з мережі Інтернет

Крім свяченої, велику цілющу силу мала «непочата» вода. «Непочатою» називають ту, яку беруть вранці до схід сонця першою з ріки чи криниці. Той, хто несе її, не повинен був говорити жодного слова до зустрічного, адже вода тоді втратить свою силу і не буде від неї ніякої користі. Особливо добра «непочата» вода для купання хворих дітей.

Вода за первісними уявленнями, поділяється на чоловічу та жіночу. Чоловіча – це дощова й снігова, «небесні» води, натомість жіноча – «земні», вода криниць, джерел. Саме небесні води здатні запліднити землю, поєднавшись із земними водами. Як і вогонь, вода нетерпима до всякої нечистої сили: вогонь спалює, а вода змиває і топить напасті злих духів. Тому в народі недарма кажуть: «Будь багатий, як земля, а здоровий, як вода!»

А ще легенди свідчать, що вода має магічну дію і може навести лад у сім'ї. Ось на цю тему така, дещо з гумором, народна притча.

...Якось йшла дорогою старенька бабуся. Бачить, сидить на порозі хати жінка і гірко плаче. Вона до неї: «Що таке?» Жінка й розповіла, що дуже погано живуть із чоловіком: «Він мене сварить, б'є, а я його лаю, і так день при дні». Бабуся й каже: «Я цьому можу зарадити. Ось тобі, дочко, пляшечка з водою. Вона непроста. Брала її із-за семи гір, із-за семи рік, в темному лузі, під білим каменем у чистий четвер. Візьми і запам’ятай, що буду казати і ніколи про це не забувай. Ось тільки виникає непорозуміння з чоловіком і вже зривається на сварку, швиденько біжи до шафки, бери пляшечку та набери в рот води і мовчи, поки його нечиста сила не відпустить». Сказала, попрощалася і пішла.

Пройшло немало часу. Якось довелося бабусі побувати у цьому ж селі та знову  побачити знайому жінку, яка сиділа на призьбі і вже не плакала, а співала. Угледівши бабусю, кинулася до неї й мовила: «Ой спасибі вам. Нехай Господь дає вам із води та роси. Ото прийде чоловік у хату, а я хутко воду в рот та й держу. А ні краплі не упущу. І яке диво! Неначе його якась сила відтягує від мене. Брязне батогом об землю і сяде. Тепер у нас у сім’ї мир та спокій». Бабуся на це лише посміхнулася: які дива може творити звичайнісінька вода.