Відомо, що на Млинівщині у статусі сільрад перебувають лише три сільські ради – Мальованська, Миколаївська і Підгаєцька. Решта 26 сільських і одна селищна ради утворили 5 об’єднаних територіальних громад.

Із отих трьох сільрад чи не в найзручнішому децентралізаційному становищі опинилася Миколаївська сільська рада. Обставини склалися так, що у жителів її населених пунктів немає вибору і вони змушені об’єднуватися в територіальну громаду із сусідньою Повчанською сільською радою Дубенського району.

Узагалі історія цього питання така. На старті процесу децентралізації в 2015 році у Миколаївській сільській раді ухвалили рішення ввійти до складу Млинівської ОТГ. Принаймні, за такий вибір проголосувала більшість жителів. Мабуть, далися взнаки давні зв’язки з райцентром у Млинові: непрості географічно, але ділові й комфортні. Хтозна: може, все склалося б так, як задумувалося, але у наміри миколаївців суттєві зміни внесла конструкція децентралізаційного процесу в районі, а саме утворення Бокіймівської ОТГ. Якщо ж бути точнішим, то вирішальну роль зіграв той факт, що до складу Бокіймівської ОТГ увійшла Хорупанська сільська рада, а як наслідок – це призвело до того, що Миколаївська сільська рада втратила спільну межу з Млинівською ОТГ, а відтак не може ввійти до її складу.

Щодо Бокіймівської ОТГ, то мешканці сіл Миколаївка, Буди, Яблунівка, Підбрусень відмовилися увійти до її складу. І хоч напряму з Миколаївки до Бокійми через Козирщину 12 кілометрів, проте бездоріжжям, а не цивілізованим трактом. Перспектив на те, що новостворена ОТГ зможе вирішити цю дорожню головоломку, немає і, очевидно, не скоро ця зірочка надії заяскравіє на горизонті життєдіяльності Бокіймівської ОТГ. Зрозуміло, що за таких обставин миколаївці відмовилися від новоутворення з громадою млинівської прописки, бо транспортний круг до центру новоутвореного територіального об’єднання завдовжки більш як тридцять кілометрів аж ніяк оптимізму не додає.

Як було діяти в цьому децентралізаційному гострому куті? Звісно, у селах Миколаївської сільської ради зважили всі аргументи і дійшли висновку про початок переговорів із Повчанською сільською радою сусіднього району. Тим паче, що у вітчизняне законодавство були внесені відповідні зміни, які надали право утворювати ОТГ сільським радам суміжних районів, якщо вони мають спільну межу.

Після тривалих нарад-консультацій торік у грудні в Миколаївську сільську раду з облдержадміністрації надійшов висновок про те, що проект рішення Повчанської сільської ради і Миколаївської сільської ради відповідає законам України. Відтак на грудневій сесії у Миколаївській сільській раді ухвалили рішення про добровільне об’єднання з Повчанською сільською радою в об’єднану територіальну громаду з центром громади у Повчі. Згідно з перспективним планом у Повчанську ОТГ має ввійти і Мильчанська сільська рада Дубенського району, однак на цей час конкретних рішень і кроків з її боку немає, крім відповіді, що там ще не визначилися. Відтак доля Повчанської ОТГ значною мірою залежить і від вибору жителів населених пунктів Мильчанської сільради.

Зрозуміло, що потенційна Повчанська ОТГ у складі двох сільських рад сусідніх районів додає головного болю очільницям тих рад, бо крім рахунків-розрахунків мимоволі пульсують тривожні думи про невеличку ОТГ з населенням до 2 тисяч жителів, та ще й закрадаються сумніви у її спроможності.

Цьогоріч у лютому в Рівненську облдержадміністрацію надіслані документи, які скерують у Верховну Раду України, де народні обранці їх вивчать і розглянуть питання про призначення виборів у Повчанській ОТГ. Щоправда, можливі й інші рішення українського парламенту, тож у Миколаївці не відкидають будь-які сценарії децентралізаційного поступу.

Людмила Талащук. Фото з мережі Інтернет

Принаймні, сільський голова Людмила Тимощук наголошує: якщо у Києві не складеться, то Миколавська сільська рада, як у казці, опиниться на роздоріжжі з напрямками на Дубно, Млинів і на Демидівку. І будь-який вектор об’єднання має підґрунтя. В тому числі з Вовковиївською сільською радою Демидівського району – і це не хворобливі фантазії, а цілком реальна перспектива. А як воно буде? Дасть Бог – побачимо. І то вже невдовзі…