“Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирає мову…” – Ліна Костенко
- Опубліковано: Яна Замкова
- —
- 21 Лютого, 2018 о 19:10
21 лютого – Міжнародний день рідної мови. Це свято було оголошене ЮНЕСКО в 1999 році.
Дату було вибрано в пам’ять про боротьбу бенгальців Бангладешу за права бенгальської мови. В 1952 ця країна була частиною Пакистану. Тоді влада вирішила оголосити мову урду єдиною державною, хоча вона була рідною лише для трьох відсотків населення. Закон обурив місцевих жителів й вони почали кампанію за визнання бенгальської мови. 21 лютого 1952 року на демонстрації за мовні права бенгальців поліція вбила кількох молодих демонстрантів.
В Україні цей день відмічається з 2000 року. Варто наголосити, що в державі існує кілька мов, серед них – гагаузька, караїмська, кримськотатарська, урумська, русинська, які можуть зникнути. А разом зі зникненням мови втрачається й культурне надбання народу. Серед причин зникнення мов експерти ЮНЕСКО називають війни, депортації, міграцію, а також мовне змішування.
Перегляньте також:
- СБУ звертається до батьків: не дайте фсб завербувати ваших дітей для терактів
- Рівнянам на замітку: за які злочини настає відповідальність для осіб від 14 років
А що ж українська мова, чи не потребує вона захисту? Чи не зазнає видозмінення, коли послуговуючись нею, ми перекручуємо їх зміст, спотворюємо звукове звучання, а в результаті засмічується мова. Особливо це помітно у молодіжному середовищі, коли хлопці та дівчата нівечать слова, щоб отримати задоволення від власного мовлення, адже це так цікаво.
Інколи, вслухаючись у розмову підлітків, не розумію: а якою ж мовою вони спілкуються між собою? Нібито й українською, але над почутим необхідно добре помізкувати, щоб зрозуміти суть сказаного; «Кароче, даси скатать домашку, а то вчора закумарився, а училка пінитися буде». На зауваження у відповідь почула: «Та так усі шпрехають, це такий сленг».
Що ж таке сленг за своєю суттю? Це слова і вирази, які вживають люди вікових, професійних, соціальних прошарків, що є незрозумілими для сторонніх. Якщо зануритися в історію, то стане зрозуміло, що сленг виник як професійний жаргон ремісників минулого, які, щоб не відкрити секретів своєї артілі, цеху, спілкувалися умовною мовою, незрозумілою для інших. Жаргонною вважалася і мова деяких інших прошарків суспільства, наприклад, злодюжок, які тільки їм зрозумілими словами могли попередити свого побратима про небезпеку.
Що ж відбувається у сучасному житті? Чи ж наведене вище є сленгом? Якщо вдуматися, то це чистої води суржик, де відбулося змішування мов, без дотримання будь-яких норм. Що ж так впливає на молодіжне середовище, що суржикова говірка стала у їх спілкуванні домінуючою?
Як відомо, українського сленгу майже немає. Переважно він утворюється під впливом російської мови, експансія якої досить відчутна на наших теренах. І не остання роль у цьому телебачення. Скажіть, а чи не запам’ятає молода людина слова із реклами: «Не понтуй», «Почисть зубила», і чи не використає їх у спілкуванні з однолітками. Адже це комічно, щось нове, чим можна вирізнитися із загальної маси.
Має вплив на молодь і музика. Слухаючи новомодні групи рокерів, металістів, хіпі, панків, молоді люди намагаються наслідувати їх у всьому: в носінні одягу, зачісках, а також і в мові, вживаючи для висловлення своїх думок вирази, вигуки з пісень улюблених виконавців.
На думку молодих, це чудово (прикольно, кпьово, суперово, кайфово, класно, убойно) так спілкуватися. Чимало запозичень прийшло у нашу мову з англійської: паті – вечірка, бойфренд – хлопець або коханець, лібрарня – бібліотека, шузи – взуття, тічерка – учителька, плізоньки – будь ласка, месага – повідомлення, мазер – мама, фейс – обличчя, н’юзи — новини, гірла – дівчина. Загальновживаними стали англіцизми OK, сорі, хай, бай, френд, бой, ґел, бестовий тощо. А ще використовують слова і словосполучення, які не мають прямого пояснення. Наприклад вираз «йди звідси» замінюється словами – зів’янь, відвали, відсохни, змийся, відкоти, які у звичайній мові мають зовсім інші значення; або «сушити бивні» – означає сміятися; ну й прикид у тебе – маєш хороший одяг; відповідай за базар – дотримуйся слів; не гони біса – не говори дурниць; петрати – розуміти; хавати – їсти; гризла – зуби; жувальник або хавальник – рот, ботан – заучка; намилитися – кудись зібратися йти; пікапити – знайомитися з дівчиною; тусня – зустріч, вечірка; руммейт – співмешканець по кімнаті, квартирі; зарулити – зайти кудись; ганяти понти – поводитися зарозуміло; запороти бочину – зіпсувати настрій. І такі приклади можна наводити до нескінченності.
Фото з мережі Інтернет
Помірне використання таких слів ніби й увиразнює мовлення, але вживаючи такі слова та вирази, молоді люди дуже часто не дотримуються стилістичних норм і правил. А ще існує чимало слів-паразитів, які вживаються для зв’язку слів у реченні – «тіпа», «по-любому», «карочє», які молодь вживає постійно.
На мою думку, вживання ненормованої мови – це данина молодості, коли хочеться, щоб на тебе звернули увагу. А ще молоді люди просто виграють час, коли не знають відповіді на поставлене запитання. Чи ж потрібно боротися з цим явищем і чи дасть це якісь результати, коли молодій людині постійно нагадувати, що вона неправильно говорить? Напевно, що так, адже постійне вживання ненормативних слів може увійти у звичку, а це призводить до збіднення словникового запасу, до примітивного мислення.
Але, як відомо, у кожного покоління був свій сленг, можливо, не такий масовий, як зараз, тож будемо сподіватися, що все наносне з часом змиється, а наша молодь зрозуміє, що рідна мова найкраща, і що її потрібно не засмічувати, а берегти й збагачувати.
