Княжна Гальшка Острозька, фундаторка Острозької академії є чи не найвизначнішою  постаттю в історії старовинного Острога. Хто вперше завітає до  нині відомого в світі навчального закладу та прогуляється його коридорами, загляне до музею, відразу помітить, що дух попечительки витає тут і донині (легенди свідчать, що вона, як добрий ангел-охоронець, оберігає створене нею дітище), а ще буде подивований великою кількістю портретів княгині,  що тут зберігаються. Хоча варто зазначити, що жодного прижиттєвого її зображення не знайдено, зате залишилося багато спогадів сучасників  про неймовірну красу жінки, переказів про перипетії та  трагізм  долі княжни.  

Хто ж вона така – спадкоємиця багатств славного роду Острозьких та меценатка першого вищого навчального закладу Східної Європи, а одночасно – вкрай нещаслива жінка, яку в легендах називали “чорною княгинею”.

Фото авторки - з галереї Острозької академії

Не родись заможною? 

Донька князя Іллі Костянтиновича Острозького та Беати Костелецької народилася у 1539 році на день Святої Єлизавети. За звичаєм, немовля назвали ім’ям святої,  скорочена форма якого – Гальшка.

Батько із нетерпінням чекав народження дитини, але за три місяці до її появи на світ помер при загадкових обставинах. Мати Беата, вихованка королівського двору в Кракові, овдовівши, отримала у спадок величезні маєтності. Князь Ілля подбав не лише про майновий стан дружини й визнання законності появи на світ немовляти, на яке вона чекала. Важливе місце у заповіті займало визначення опікунів для Беати та майбутньої дитини. Крім свого брата Василя-Констянтина, Ілля попросив стати ними польського короля Сигізмунда-Августа та його дружину - італійку Бону Сфорца.

Отож, завдячуючи  батьку, Гальшка стала власницею багатьох міст, містечок, замків, маєтностей роду Острозьких – некоронованих володарів Волині, й була дуже вдалою “партією” для багатьох магнатських сімей.  Хто ж не був зацікавлений у тому, аби разом із красивою молодою дружиною отримати великий посаг і гучні титули? На це  розраховували Мартин Зборовський, Дмитро Вишневецький, Микола Маленький, Дмитро Сангушко... Але Сигізмунд-Август змусив княгиню Беату дати слово, що дівчина не буде видана заміж без його згоди. І було б усе добре, якби не амбітність Беати та дядька Гальшки – князя Василя-Констянтина Острозького. Останній мріяв видати племінницю за старосту черкаського та канівського, князя Дмитра Сангушка. Проте проти цього шлюбу, який поєднав би два провідні княжі роди України, виступив польський король.

 Фото авторки - з галереї Острозької академії

Свічки та лампадки, що погасли під час вінчання, – до нещастя

Беата, яка  спочатку підтримувала “братового” – князя Василя-Костянтина,  змінила свої плани,  продовжуючи шукати вигідну партію для доньки. Але чи могла вона передбачити, що закоханий у Гальшку красень-князь Дмитро Сангушко залишить Черкаси і стрімголов кинеться до родинного замку Острозьких, аби силою взяти те, що йому належить за попередніми домовленостями? Збройні загони князів Острозького та Сангушка штурмом оволоділи замком в Острозі, й всупереч волі матері, у вересні 1553 року, 14-літня  Гальшка була одружена з князем Дмитром. Весілля було тихим, без належного для князівського роду розмаху. Легенда переповідає, що на вінчанні у Свято-Богоявленському соборі, коли молодята саме обмінювались обручками, налетів шалений вітер. Він потушив свічки, лампадки, примусив бити дзвони – то був недобрий знак – віщував нещастя. Наляканий священик хотів припинити обряд, та князь Костянтин не дозволив.

Польському королеві вкрай не сподобалося  невиконання його наказу. Суд було призначено і над Дмитром Сангушком, і над Василем-Костянтином Острозьким.  І незважаючи на те, що жоден із них не з’явився на розгляд справи, вирок був вкрай суворим – Дмитра присудили до позбавлення честі, маєтностей та життя, а дядька Гальшки позбавили опікунських прав. Молодята, попереджені про вирок суду, утікають до Чехії. Та чи легко втекти, коли відразу ж услід навздогін вирушили майже 200 шляхтичів та слуг?  Смерть старости черкаського та канівського у лютому 1554 року в чеському місті Яромір та вдівство Гальшки (у 14 років!) – це лише перший удар долі. А їх ще чимало доведеться пережити молодій княгині.  

Подвійне заміжжя

Король Сигізмунд-Август не залишає поза увагою долю дівчини, а точніше – величезні багатства сім’ї Острозьких. Він знову хоче видати її заміж. Для ролі нареченого обрано старого графа, вдівця Лукаша Гурку – воєводу Берестейсько-Куявського. Так 19-річна жінка була обвінчана... з старшим за неї на 40 років чоловіком.

Не визнаючи цього шлюбу, Гальшка разом із матір’ю переховуються у Львівському домініканському монастирі, де Беата уклала третій шлюб дочки – із князем Семеном Слуцьким. Але вона не врахувала, що другий чоловік Гальшки живий і здоровий, до того ж має широку підтримку з боку короля. Проте від задуманого Беата не збиралася відмовлятися. Одного дня під виглядом жебрака до монастиря проникає давній друг сім'ї Семен Слуцький. Того ж дня молодят обвінчали. Вони були закохані одне в одного і, здавалося, всі перепони вже позаду. Але і цій історії закінчитися щасливо не судилося. Щойно про цей шлюб дізнався покинутий Гурка, як силоміць вивозить Гальшку до Польщі в маєток Шамотули (Познанське воєводство). Семен же помирає за дивних обставин.

Отож у 19 років княгиня Острозька вдруге стає вдовою.

Шамотульський замок. Фото з мережі Інтернет

Чорна княгиня Шамотульського замку

Молода і красива княжна не підкорилась нав’язаному їй старому чоловікові й 14 років прожила самітницею в одній із башт Шамотульського замку. Гальшка вела аскетичний спосіб життя. Спілкування з людьми також було обмеженим: окрім служниць вона ні з ким  не спілкувалася. За переказами відомо, що вона носила лише чорний одяг, нікуди не виходила, лише зрідка перехожі спостерігали,/ що з’являлася у вікні замкової вежі. Не часто до замку навідувався і його  власник – Лукаш Гурка, на той час познанський воєвода. Помер він у 1573 році, отоді лиш 33-річна княгиня й залишила замок у Шамотулах та повернулася на батьківщину.

 Фото авторки - з галереї Острозької академії

Жива в легендах

Карколомні перипетії життя княжної Гальшки породили чимало легенд про неї. За переказами, жертва доби середньовічних інтриг і велика меценатка до цих пір оберігає добру пам’ять про свій рід. Працівники краєзнавчого музею міста Острог розповідають, що якщо хтось щось погане говорить про князів Острозьких, в сусідній кімнаті падає книжка. А її ходу скрипучими сходами не раз доводилося чути тим, котрі допізна засиджувався на роботі.  У тихі місячні ночі  Гальшка з розпущеним волоссям, молода і вродлива, сумно бродить Замковою горою. Багато очевидців розповідали, що коли дивитись на замок з мосту, який веде на Нове містечко, можна помітити білу тінь княжни. А ще старожили розповідають, що саме тінь Гальшки врятувала одного нещасного, якого намагалися вбити грабіжники. Але хто  не зустрічався з привидом княжни, з упевненістю говорять, що він ніколи нічого поганого нікому не робить, а лиш випромінює тихий сум і тугу.

Також одна з легенд засвідчує, ніби Гальшка намагалася покінчити життя самогубством. Вона вистрибнула з вікна замку, але допоки летіла до землі, то перетворилася у птаху. Вважають, що вона й досі літає над Острогом і є його захисницею.

 Фото авторки - з галереї Острозької академії

Щедрий дарунок для нащадків

Згідно заповіту, що датується 16 березня 1579 року, окрім поділу майна між родиною та слугами, княжна виділила величезну суму (“шість тисяч грошей лічби литовської”) на заснування та матеріальну підтримку “шпиталю та академії Острозької”. Померла Гальшка Острозька в  грудні 1582 року. Їй тільки-но виповнилося 43 роки...

Скульптурний портрет княгині Гальшки - у стінах НУ "Острозька академія"