Теми, які обирала для своїх робіт скульпторка Теодозія Бриж, ніколи не були випадковими. Ніколи не ліпила будь-кого, не намагалася повторити того, що десь побачила і їй сподобалося. Теодозія Бриж - митець із державницьким мисленням. Вона обирала з національної історії постаті знакові.

Окремою групою у творчій спадщині Теодозії Бриж є серія скульптурних образів історичних осіб, зокрема у повен зріст митрополитів ХІV і ХХ сторіч Петра Ратенського та кардинала Йосипа Сліпого, першого патріарха незалежної України Мстислава (Степана Скрипника), погрудь гетьмана Пилипа Орлика та його сина Григора. 

У пошуках історичних джерел Теодозія Бриж зверталася до бібліотек і архівів та до окремих знавців історії. У її архіві є лист від історика Левка Війтовича від 14 лютого 1990 року, який є відповіддю на прохання Бриж дати їй інформацію про маловідому постать митрополита Петра Ратенського.

Так от що дізналася Теодозія Марківна з цього листа. Петро Ратенський народився наприкінці ХІІІ сторіччя на Волині. Прізвище «Ратенський» - від міста Ратно, що у верхній течії Прип’яті Володимирської волості. Петро був ігуменом одного з монастирів біля Львова, близьким до князя Юрія І Львовича, згодом висвяченим у Константинополі на митрополита Київського і Галицького.

Петро Ратенський - той митрополит, який ніс християнство з Русі Київської в майбутню Московію. У 1310-му він з’явився у Володимирі-на-Клязьмі й висвячував там священиків та дияконів. Тверські князі намагались всіляко йому перешкоджати, проте він виявив твердий і непохитний характер, що проявився в кількох відомих вчинках. Зокрема він відмовився благословити військо тверського князя Дмитрія Михайловича, яке зібралось виступити супроти московського князя Юрія Даниловича. Митрополита Петра Ратенського поважали й вислуховували навіть в Орді, де він зумів домогтися цілого ряду пільг для православної християнської церкви.

Нинішня Росія нав’язує Україні своє верховенство у православ’ї. Проте, прихильникам московського патріархату навряд чи відомий той факт, що українець із Волині Петро Ратенський у 1325 році, зблизившись із Іваном Калитою, спонукав його до будівництва в Москві кам’яного Успенського собору, де у 1326 року був похований і сам митрополит. Кончина Петра Ратенського в Москві, його подальша канонізація і була підставою для перенесення сюди митрополичої катедри і обґрунтування претензій Москви на старшинство.

У спадок майбутнім поколінням залишилось «Повчання» Петра Ратенського. Окрім того, митрополит був малярем, ба, навіть скульптором, бо з його робіт дожила до наших днів вирізана ним з дерева статуя Миколи Можайського, створена у традиціях романського мистецтва (зберігається у фондах ГТГ).

Найстаріше зображення самого Петра Ратенського – то ікона «Митрополит Петро» з тверського Отроча монастиря роботи московського майстра першої половини ХV століття (фонди ГТГ). Є й інші зображення, що були збережені в Московському Успенському соборі.

Саме такого митрополита Петра Ратенського – в епітрахилі з великими хрестами та вишиваним візерунком внизу, з іконою Божої матері в руках і зобразила Теодозія Бриж. Це просвітитель, який несе в Московію знання про віру Христову та там і помирає.

Митрополит Петро Ратенський - просвітитель, який несе в Московію віру Христову 

От тільки питання: чи знають українці бодай щось про існування митрополита Петра Ратенського родом з Волині, який ніс просвітництво і християнство у Московію і канонізацію якого  московіти використали для перенесення сюди митрополичої кафедри і обґрунтування претензій Москви на старшинство їхньої церкви.

Скульптура П. Ратенського серед ряду інших робіт. Майстерня-музей Т. Бриж у Львові

Коли б ми знали значення того образу, який так любовно виліпила Теодозія Бриж для українців, то чи ця пречудова робота припадала б пилом у її майстерні? (Робота створена у 1985 р.) Пам'ятник давно був би переведений у матеріал. Стояла б постать митрополита Ратенського десь на його малій батьківщині чи й у стольному Києві на чільному місці й ішли сюди паломники з усієї України.