Якщо навіть без найменшої упередженості просто очима пробігтися  інформаційним  простором України, то якою б не була ваша байдужість, психологічна врівноваженість, глибинний душевний спокій – не вдасться хоч якось не відреагувати на те, що виникне перед вашими очима. Достатньо одних заголовків, щоб підсумувати прочитане і «висловитися»: «Ми самі для себе – найбільші вороги».

Складається враження, що живемо лише обіцяними перспективами, без відчуття дня нинішнього. Закони є. І водночас  їх начебто немає. Вони не виконуються або наберуть чинності через роки. Дозволю собі зупинитися на деяких інформаційних «перлинах».  «Президент України пояснив, як забрати в Росії анексований Крим. Зробити його не підйомним тягарем для Москви».  Це для кого написано? А якби щось предметне і робилося для повернення півострова, то про це, мабуть, не варто трубити на весь світ? Щоб ворог знав,  «де ми є і скільки нас?»  

«Україна надішле до Ізраїлю запит про подвійне громадянство нардепа Вадима Рабіновича». Та ви зробіть вже хоч щось, а тоді вже оприлюднюйте інформацію, що ви ось такі… роботяги.                                                                    

Зазвичай критикуємо  колишній Союз справедливо, але деякі аспекти з життєдіяльності тих часів, може,  варто було б ввести і сьогодні? Переконаний, що є люди, які пам’ятають «Облліт» чи щось подібне. Бо тій безмежній, неконтрольованій  інформативній розгнузданості потрібно негайно щось протиставити! Особливо це стосується  посадовців високого штибу, ласих на піар, а також  частини журналістів, всезнаючих експертів тощо. Їх хтось має навчити: в державних справах є ціла низка речей, котрі не мали би бути доступні широкому загалу. Особливо, коли країна у вогні війни. Коли ворог відстежує кожен наш крок, кожну потугу, спрямовану на оборону, на політичні  небокраї.  

Колись у відповідних місцях були таблички: «Будь пильним. Ворог підслуховує!» Не ратую за подібне, але відчувати питання державних таємниць на всіх владних рівнях – не завадило б. Адже ось такі «пасьянси» дуже  шкодять  нашій обороноздатності, національній  безпеці. Особливо, коли вони подаються людьми, причетними до тих пасьянсів.

Дослівно, 1 липня ц. р. «Операція об’єднаних сил» (Інтернет): «Один із пріоритетних напрямків підготовки артилерійських підрозділів є підвищення майстерності та злагодження, а також впровадження сучасних методів ведення бойових дій… створення розвідувально-вогневих контурів, для підвищення ефективності враження сил противника. До складу входять три компоненти безпілотника «Фурія», станція радіолокаційної розвідки і артилерійська батарея. Для тягачів використовуються американські «Хаммери», отримані в рамках військової допомоги Вашингтона Києву».  Як ви, шановні читачі, вважаєте: якщо ворог, борони, Боже,  знищить один з тих компонентів,  то хто може бути причетний до цієї невдачі?                                                         

Далі більше. Військовий експерт Центру досліджень армії, конверсії і роззброєння (це ж треба, в умовах війни досліджувати питання роззброєння…), розповідав на телебаченні , що для захисту акваторії Азовського моря в Україні розробляється ракета (підкреслюється, щоб не було сумніву ворожим розвідникам, де саме шукати). Над її розробкою працює команда під керівництвом легендарного київського конструкторського бюро «Луч». Далі йдеться про ракету радіусом дії на 1500 кілометрів та технологія  її «узаконення».  В принципі, якщо вести мову про роззброєння, то тут успіх повний – вже можна успішно всі роботи згортати.        

Якщо якийсь проект, що стосується озброєння, національної безпеки, ще до його реалізації стає відомий (байдуже кому) – він уже мертвий. Тому варто погодитись із твердженням  пана Георгія Туки,  що: «У нашої армії на морі є тільки ДУЛЯ». А Міністр закордонних справ пан Павло Клімкін сповіщає, що «Україна збирається покарати Росію за ситуацію на Азовському морі».  Не сказав лише, як довго буде збиратися карати. Усі ці «роздуми» поширюються  по всьому світу. Що, куди, хто і де – як на долоні. У зарубіжних військових експертів – подив колосальний  і… знахідки. Для зацікавлених осіб широке поле діяльності, без особливих напружень, розвідувальних зусиль і такого іншого.  До того ж, для декого навіть мову вивчати немає потреби.

Безпілотний БТР «Фантом», БМП – 1УМД, танк Т-72 АМТ, у якому навіть  вказуються вразливі місця, інші види озброєнь і систем з тактико-технічними характеристиками, котрі, слід вважати прийняті на озброєння українського війська  – доступні в Інтернеті. Навіть не спеціалісту, взявши те чи інше фото, можна відразу зорієнтуватись, як знешкодити той об’єкт.

 Повинні  пам’ятати, що завжди  маємо справу з добре озброєним, вишколеним ворогом. Незалежно від того, звідки він гострить зуби до нас. Порох буде  сухий тільки тоді, коли не будемо «свердлити дірочки» у тій діжечці, в котрій він знаходиться…

 Закон «Про національну безпеку» має запровадити РЕЖИМ  МОВЧАННЯ щодо державних таємниць, вилучити з інформаційного «обігу» все, що стосується озброєння та обороноздатності  нашого силового блоку, рекламування діяльності Оборонпрому, на стінах підприємств якого навіть вивісок не повинно бути, а за неслухняність, за шкоду національній безпеці України, винних, незалежно від статусу, притягувати до відповідальності. І про ці випадки інформувати людей…

Хто бачив, той знає, як у 1968 році, коли в Чехословаччину ввійшли  війська Варшавського Договору, в містах повсюдно зникли таблички з назвами вулиць, що внесло значну плутанину у пересування  військових підрозділів…

У Законах України  щодо збереження  державних таємниць все розписано до найдрібніших деталей. Вважаю за потрібне наголосити: можливо громадяни не розуміються на питаннях збереження тих таємниць, а посадовці чи відповідальні особи спеціально поширюють інформацію, яку б мали тримати за сімома замками. Може, вони знають таке, до чого нам ніколи не дорости і спеціально вкидають у вітчизняне  інформаційне поле різну, на наш погляд,  секретну інформацію. Може і так. Але тоді дешеве базікання слід замінити значно ефективнішим і дієвішим компонентом.