На суцільне засилля білбордів із саморекламою глави держави про неймовірні здобутки України за роки його президентства хочеться відповісти словами героя з одного відомого анекдоту: «Досить, тату, торгувати, бо вже нічим здачу давати!»

А й справді, чим вихваляється гарант? Безвізом, завдяки якому, зі слів Петра Порошенка, «сьогодні кожен українець може та має можливість випити фантастичну каву у Братиславі, чи полетіти лоукостом до Варшави, чи відвідати Віденську оперу»? Чи, може, приводом для гордості нинішньої влади є кілька сотень відремонтованих автошляхів, що безнадійно згубилися на тлі тотального бездоріжжя?

Якщо повірити провладній пропагандистській машині, то українці якщо не вже, то от-от житимуть у земному раю. Це тоді, коли західні аналітики в один голос трублять про страшну катастрофу, що насувається на Україну, де демографічна криза в поєднанні з економічним занепадом створюють у центрі Європи геополітичну діру. Втім, не треба бути дипломованим економістом, аби, апелюючи сухими цифрами зменшення обсягу ВВП України зі 180 мільярдів у 2013-му до 83 мільярдів доларів у 2017 році, зробити «геніальне» відкриття: українці стали жити бідніше. А якщо говорити відверто, то левова частка населення опинилася на межі виживання.

Про яку тоді Віденську оперу та каву в Братиславі веде мову президент, якщо більшість українців виїжджають за кордон лише задля того, щоб прогодувати свої сім’ї? І це не згущування фарб, а констатація суворої дійсності, яку не приховати за яскравими білбордами. Бо чим, наприклад, можна затулити по суті зупинений через олігархічні розбірки Рівнеазот, який сьогодні боргує своїм працівникам уже десятки мільйонів гривень? Як, скажімо, з огляду на війну на сході можна пояснити банкрутство Рівненського авторемонтного заводу? Врешті-решт, чим виправдати закриття впродовж кількох останніх років діяльності майже чотирьох тисяч підприємців Рівного? Відповідь, гадаю, очевидна.

Так само, як Божий день, ясно й те, що Україна потребує порятунку.

З чого починати? Лідер Громадсько-політичного руху «Справедливість» Валентин Наливайченко окреслив першочергові кроки, які необхідно зробити для відродження економіки: «​​Перший – викорінити корупцію у владі й економіці. Другий – затвердити державні інвестиційні програми для кожної області. Третій – кожне українське підприємство має отримати підтримку у вигляді замовлень з державного бюджету.

Наша економіка вже в реанімації, але відродити і повернути її до життя можна, якщо здешевити кредити. Фінансові позики мають бути доступними для кожного українського підприємця. Далі логічний ланцюг – робочі місця, податки, бюджет, розвиток економіки».

Здавалося б, все просто, як двері, втім, потрібна політична воля, якої в нинішньої владно-олігархічної верхівки немає.

Анатолій СИДОРУК,

керівник рівненського обласного осередку Громадсько-політичного руху Валентина Наливайченка «Справедливість»