Пригадуєте анекдот про кмітливого сина, який пропонував батькові на вибір: «Або ви, тату, женете корови на пашу, а я йду на дискотеку, або ж я йду на дискотеку, а ви женете корови». Чим ця альтернатива відрізняється від тієї, яку нам нав’язують на кожних виборах? Та абсолютно нічим! Ми щоразу опиняємося перед доконаним фактом, що змушені з двох бід вибирати меншу. Так і зараз, ще задовго до офіційного старту виборів. Нам уже обрали кандидатів і лідерів за замовними соцопитуваннями рейтингів президентських перегонів. А далі все, як завжди: бачили очі, що вибирали, то їжте, хоч лопніть!

Якщо проаналізувати нинішню передвиборну президентську кампанію, то вона по суті нічим не відрізняється від, принаймні, кількох попередніх. На поверхню випливли фактично одні й ті ж обличчя, або ж маріонетки закулісних ляльководів (тобто політико-олігархічних кланів). До цього набору, щоправда, для урізноманітнення додали декілька одіозних осіб. Останні, звісно, погоди у президентських виборах не зроблять, проте потішать народ, як і годиться блазням.

Словом, нічого на цій грішній землі не міняється. Минають віки, а людей і далі, як у Древньому Римі, спокушують «хлібом і видовищем». Розважають народ не тільки клоуни від політики, а й маститі байкарі, які щедро годують електорат все тією ж локшиною.

Скажімо, якщо колись виборців скуповували «ЗаЄдУ», то зараз – «За життя». Якщо раніше закликали разом будувати «нову» Україну, потім «жити по-новому», то нині – шукати щастя (а швидше, вітру в полі) за «новим курсом». Не придумавши нічого оригінальнішого, українців хочуть звабити дешевими трюками: новою мирною стратегією, гордістю за армію, мову і віру, високими пенсіями і зарплатами, навіть 700 гривнями за зекономлений взимку газ.

Цинізму й абсурдності політичної агітації, здається, немає меж. Наприклад, один із претендентів на лідера нації, не маючи за душею (якщо судити з декларації) навіть малосімейної квартири, дозволяє собі закордонний відпочинок за сотні тисяч євро. Інший, пускаючи крокодилячі сльози перед знедоленими пенсіонерами, які не мають за що купити хліба, літає на зустрічі з електоратом чартерними рейсами. Та дійшло до того, що й олігархів поділили на хороших і поганих. До хороших, як переконував днями на одному з телеканалів «незаангажований» політолог, належить тільки Петро Порошенко, бо він інвестує у вітчизняну економіку. А всі решта – погані, бо висмоктують з українців останні соки, а всі свої статки ховають по офшорах. Так і хочеться сказати: «Чия б корова мукала…» Це той хороший олігарх, який, посівши пост глави держави, досі тримає бізнес на території країни-агресора? Той президент-олігарх, який засвітився у світових офшорних скандалах? Той, хто за президентства потроїв свої статки, коли народ опинився на межі виживання?

Українцям потрібен президент-патріот, а не президент-олігарх чи ставленик політично-олігархічних кланів. Нам потрібен такий лідер нації, як очільник Громадсько-політичного руху «Справедливість» Валентин Наливайченко, який визначив перші найважливіші кроки майбутнього Президента України: відновлення миру, жорстке покарання корупціонерів і відродження економіки. Ми не маємо права на помилку. Майбутнє нашої країни в наших руках!

Анатолій СИДОРУК, керівник рівненської обласної організації Громадсько-політичного руху Валентина Наливайченка «Справедливість»