Фото з мережі Інтернет

Подих осені вже відчутний у ранковій та вечірній прохолоді. І хоч  любимо осінь за яскраві барви природи,  за стиглі плоди у садах, гриби на  лісових  галявинах і навіть трохи сумний дощ за вікном, але все ще так хочеться тепла, погідної погоди. І ось знову сонце визирнуло із-за хмар, підвищилася температура, а все навкруги покрило прозоре павутиння. Адже в природи свої закони,  холодна чи дощова пора, а баби­ному літу бути.

 Що ж ми знаємо про бабине літо?

Це останні спекотні дні осені. Причиною такого тепла восени є те, що на деревах в'яне і жовтіє листя виділяючи при цьому велику кількість тепла, яке підіймається вгору і підвищує температуру повітря.

Наші бабусі поділяли цю пору на молоде і старе бабине літо. Вважалося, що молоде починалося 28 серпня і тривало до 11 вересня. Старе ж приходило в другій половині вересня, іноді – на початку жовтня.

І це ще не все! Є і третє бабине літо. Воно зазвичай несподівано поверталося на михайлівські дні, тобто в другій половині листопада. І вже після цього починала панувати зима, перші морози та сніг, адже зазвичай Михайло приїздить білим конем.

У ці дні незліченні білі нитки то плавно опус­каються, то знову піднімають­ся у височінь, обплутуючи все навкруги: дерева, кущі, траву, й  спостерігати за цим незвичайним природним явищем досить цікаво.

Чому ж воно бабине, а не дідове, материне, батькове?

Перша версія - метафорич­на. В її основі - порівняння з віком жінки. Сріблясте паву­тиння, яке пливе над землею, подібне до довгого волосся старої жінки. Ці декілька теп­лих днів асоціюються з повер­ненням до жінок другої моло­дості.

Літо бабине, бабине літо...

Серце чує осінні путі.

Хтось заплутав зажурені віти

в павутиння нитки золоті, -

писав Володимир Сосюра про цю пору.

Є й інше пояснення цього явища - у ці дні добре видно сузір'я Плеяд, по-народному Баби. За стародавні­ми віруваннями, ця пора ділить рік на дві частини: коли Баби пока­зуються навесні, починається літо, восени – зима.

А ще є і «господарське» тлу­мачення назви. У цю пору баби, використовуючи теплу пору, тіпали коноплі, вибілюва­ли полотно, закінчували всі жіночі роботи на городах, та часу вчасно все зробити завжди не вистачало. І от, як мовиться в старій легенді,  зібрали жінки раду та вирішили просити в цариці Осені додати їм хоч тиждень погожих днів. Вирішили вирядити до Осені  молоду дівчину, щоб вона попросила  царицю полегшити їхні клопоти. Довго йшла дівчина допоки дісталася до цариці, передала їй прохання жінок. Спочатку та не погоджувалася, та згодом змилостивилася.

– Гаразд, хай відтепер  кожного року буде восени тепла пора, і називатиметься вона «бабиним літом», а про те, що вона наближається, я подаватиму знак у вигляді літаючого павутиння. З тих пір так і повелося, якою б не була погода, а «бабиному літу» бути.

Такі ясні, сонячні та теплі дні, коли летіло павутиння, назива­ють «бабиним літом» також і білоруси, поляки, чехи, слова­ки, литовці, серби. Наприклад, у  чехів є приказка: «Бабине літо літає». А поляки говорять: «Коли баби­не літо, не їдь поміж дерева­ми на коні». А от серби назива­ють його несправжнім.

Українські ж прикмети свідчать: якщо перший день «бабиного літа» ясний, то і осінь буде тепла, багато павутиння на «бабине літо» - на ясну  осінь і холодну зиму; коли багато восени павутиння, наступний рік буде з урожаєм. Що ж, залишається лише поспостерігати.