Сьогодні в Рівненській книгозбірні  в ході відзначення  Всеукраїнського дня бібліотек обласну літературну премію імені Світочів вручили письменнику-гумористу Юрію Березі. Премія започаткована у 2003 році, й впродовж цих  років у вересні  присуджується місцевим авторам за плідну творчу та культурно-просвітницьку діяльність. Юрій Береза отримав її, зокрема, за написання тритомника  «Усмішкою витру сльозу», який побачив світ у 2017 році.  

Фото Яни Замкової

Юрій Береза – лауреат Всеукраїнської літературної премії імені Остапа Вишні, обласної просвітянської премії імені Григорія Чубая, обласної журналістської премії імені Михайла Горопахи та обласної Нобельської премії. Серед усіх зазначених – премія Світочів – «найважча» за розміром – гуморист  отримав 10 тисяч гривень. У розмові Юрій Павлович зізнався, що таких грошей ще в руках не тримав. А на запитання, куди потратить, то зауважив, що на нові книжки. Адже автор він дуже плодовитий. В цьому можна пересвідчитись, зазирнувши на його сторінку в Фейсбуці – кожного ранку до десятка нових віршів, жартів, іронізмів, байок, монологів, встигай лиш перечитати. Сам розповідає, що як засяде в голові якесь слово чи фраза, спати не дасть, допоки не заримує, недопише, не доведе до логічного завершення.    

Отож і творить колюче та веселе, гостре й мудре, сумне та щемливе для шанувальників розумного слова, й пускає його в люди. Не надто довго й залежується написане, адже уже незабаром з’явиться його нова праця «Що кому». А там і сатиричний роман підоспіє, написання якого автор вже завершив.

Сьогодні ж вітаємо Юрія Павловича й зичимо йому здоров’я і нових творів та премій. І хай задоволена усмішка не сходить з його лиця.

Із нового Юрія  Берези

БАЛАДА ПРО ПРИМХИ

Знову зміна погоди,

Знов набіг прохолоди,

А із нею –дощів,

Парасольок, плащів.

А назавтра – жара,

Все, що диха, зжера.

Міні-сукні та шорти,

Прохолодні компоти,

Капелюшки і пляжі,

І відкриті масажі,

Шум кондиціонерів,

Переповнення скверів

І підвальних кав’ярень,

І фонтанних лікарень.

Мучать примхи погоди

Всіх, хто мандрів не проти:

Дітвору і туристів,

Волоцюг і таксистів,

Непосидів пенсійних

І патрульних постійних.

Але навіть кухарка

На це літо не карка.

Знають люди толкові:

Дні ще будуть зимові,

Екстремальні, авральні

І борги комунальні.

Ці тоді катаклізми

Доведуть і до клізми,

До інфарктів, інсультів,

Прокурорів і суддів.

Та надія є: може,

Знову Господь допоможе.

Гайок байок
КОТЯЧА ОБРАЗА
Серед ніченьки мишву
Лаяв Кіт ледачий:
– Скільки літ оце живу,
А таких не бачив!
По коморі, як дурні,
Бігаєте з писком –
Підійти до сну мені
Не даєте й близько.
Хто й коли, нікчеми, вас
Правил вчив культури,
Що ви крутите в цей час
Пізній шури-мури?
Розгризаєте торби,
Лізете в каструлі…
Від такої я ганьби
Вмер би, як від кулі.
Брали б приклад з тарганів.
Ось де виховання!
Не почуєш, щоб хотів,
Їхнього гуляння.