Подорож до Китаю: життя без Facebook, підкорені гори та вікенд з пандами (Фото)
Автор : Інна Собко
Нещодавно Оксана Головко, начальниця відділу наукової, еколого-освітньої роботи та рекреаційного благоустрою Національного природного парку «Дермансько-Острозький», повернулася з Китайської Народної Республіки (КНР), де була учасницею міжнародного семінару з менеджменту природоохоронних територій для країн, що розвиваються. Семінар проходив впродовж 23 днів в місті Ханчжоу (Hangzhou). Його учасниками були 19 представників з 7 країн (Україна, Боснія та Герцеговина, Куба, Індонезія, Сейшели, Ефіопія, Південний Судан).
Програма заходів включала лекції, навчальні тури в природні заповідники, екскурсії містами, презентації досвіду різних країн в сфері менеджменту природоохоронних територій. З 1 по 21 вересня у межах програми разом із учасникам семінару пані Оксана відвідала 6 міст трьох провінцій Китаю. Побувала у шести природоохоронних територіях, 4 музеях, 2 пагодах. Відвідала 2 даосистські храми та піднімалась у гори Лушань та Цінлянь. А ще Оксана Головко за цей період встигла пожити у 5 готелях та скуштувала страви традиційної кухні у 15 ресторанах. Про свій досвід майже місячного перебування у цій Східній країні пані Оксана люб’язно погодилася розповісти для наших читачів.
- Оксано, розкажіть як ви стали учасницею цього семінару?
- Ще минулого року я дізналася про такі семінари від колеги з Рівненського природного заповідника – Ростислава Журавчака, що був у Китаї як учасник програми щодо управління водно-болотними угіддями. І коли у липні прийшла інформація про можливість подати заявку на участь у семінарі – я не роздумувала ані хвилини. В результаті, моє резюме відібрали. Загалом з України, окрім мене, поїхали ще двоє учасників: колега з Дніпровсько-Орільського заповідника та спеціаліст із Міністерства екології та природних ресурсів. Усі фінансові витрати нашого перебування взяв на себе уряд КНР. Зокрема Міністерство комерції (Ministry of Commerce) та Китайський національний центр дослідження бамбуку і Департамент охорони природи та управління заповідниками Управління лісового господарства Китайської Народної Республіки. Також організатори займалися питаннями візи та транспортними витратами. Тому свої кошти я витрачала лише на сувеніри та емоції.
- Розкажіть про отриманий професійний досвід. Що з побаченого у Китаї вас вразило як працівника національного парку і що ви могли б використати у своїй роботі?
- Система природоохоронних територій Китаю моментами схожа до нашої, адже базується на природних заповідниках, яку, як і ми, китайці запозичили у Радянському Союзі. Але, на відміну нашого розуміння «заповідника», в якому забороняється будь-яка економічна діяльність, у Китаї розробили певну градацію та виокремили зону, де активно розвивається туризм. Власне, те, як облаштовані маршрути, розвинена інфраструктура та зони відпочинку чи не найбільше мене, як спеціаліста, зацікавило. Окрім того, кожен такий заповідник має свою спеціалізацію – це може бути ключовий вид чи екосистема, яку вони охороняють. Для прикладу, є заповідники, які створені для відтворення популяції панд або рідкісного виду оленів Давида – Мілу. І саме навколо цих тварин там побудовано туризм: розроблено бренд, виготовляється сувенірна продукція і т. д. І це діє, бо у такі заповідники, аби подивитися на тварин, на вихідні чи на довший час, їдуть тисячі й тисячі відвідувачів. Й, відповідно, це дає ресурс для охорони території в комплексі. Ще зауважу, що панда – щось на кшталт національного символу Китаю, тому вона там повсюди на сувенірах, одязі тощо. Не менш надихаючим було відвідування заповідника для охорони птахів поблизу Шанхаю, адже у нашому парку ми зараз активно розвиваємо спостереження за птахами. Заповідник знаходиться на узбережжі, через яке проходять міграційні коридори багатьох видів птахів. Важливо підкреслити, що Україна і Китай мають різні особливості системи охорони природи. Це зумовлено різним географічним розташуванням, фінансовими можливостями держав та низкою інших факторів. Зрозуміло, що в тих заповідниках, які ми відвідували, для нас показували найкращий досвід, але вони так само мають багато питань, які досі залишаються невирішеними.
- Ви розповідали, що семінар складався із лекцій та навчальних турів. Що вам найбільше запам’яталося із цих мандрівок?
- Надзвичайно вразив своєю величчю Шанхай. За своєю спеціалізацією ми відвідували тамтешній зоопарк, який абсолютно відрізняється від звичних для нас українських. Там тварини не сидять у тісних клітках, а мають величезний простір для життєдіяльності та активностей. Екскурсія цим зоопарком більше була схожа на мирне сафарі. Але, чи не найбільше емоцій викликали місцевості, які знаходилися далі від центру. Зокрема, гори Лушань та підкорення священної для китайців гори Лу. У цьому заповіднику ми відвідали ботанічний сад, бачили як вирощують чай. І, навіть, мали цікаву зустріч із місцевим чоловіком, який займається вирощуванням і продажем чаю. Він розповів нам про сорти чаю, про те, як правильно його готувати та показав чайну церемонію. Можу сказати одне - той чай, який ми куштували у горах, зовсім не схожий до чаю, що продається у наших магазинах, хоч і має позначку – високогірний китайський чай.
- Відкриваючи для себе природу Китаю, можливо вам вдалося розвіяти або ж, навпаки, підтвердити якісь культурні стереотипи про цю країну?
- Зрозуміло, що китайці – люди зовсім іншої ментальності. На жаль, ми не мали змоги багато спілкуватися з місцевим населенням. І чи не єдиний досвід такої комунікації був у крамничках, виличних базарах чи ресторанчиках. Та все ж, можу підкреслити, що люди, хоч дещо менш емоційні, але все ж люб’язні і позитивно налаштовані. У нашій міжнародній групі мовою спілкування була англійська, тому, під час роботи проблем із комунікацією практично не виникало. Але дуже мало китайців говорять англійською або ж недостатньо нею володіють. Тому, чи не найбільше складнощів виникало на побутовому рівні, коли потрібно було порозумітися із персоналом в готелі чи продавцями в магазині. Поряд з тим, цікавий момент, що на ринку китайці просто нереально торгуються. І якщо ти цього не будеш робити, то ризикуєш переплатити у два, а то й три рази. Під час прогулянок, екскурсій мене приємно вразило, як гарно та активно проводять свій час люди старшого віку. Щодо певних побутових моментів, то довгий час було важко звикнути, що в багатьох ресторанах взагалі не подають виделок та ножів. І у Китаї мені дуже не вистачало кави. У них практично відсутня традиція пити зранку цей напій.
- Продовжуючи тему гастрономії, що найоригінальніше вам вдалося покуштувати і які загальні враження у вас лишились від китайської кухні?
- У Китаї їжа дуже різноманітна, багата на спеції і подекуди не звична для наших рецепторів, але надзвичайно смачна. Загалом, те меню, яке нам пропонували в рамках програми, організатори намагалися трішки адаптувати для звичних нам смаків. І не зважаючи на це, все було досить гострим. Знову ж таки, відкриттям для мене було, що там не їдять хліб, а замість нього на кожен прийом їжі подають рис. І ще, цікаво, що у Китаї не популярні десерти і не прийнято пити воду під час обіду. Також усю їжу готують і подають такою, яку буде легко їсти паличками. Ще китайці практично не вживають молочну продукцію, але для іноземців її почали продавати у супермаркетах. У вільний час ми з колегами пробували відкрити для себе вуличну їжу, але ніхто так і не наважився з’їсти смажених скорпіонів, личинок чи тарганів. Та все ж, під час такого гастротуризму я спробувала делікатесну страву із качиних язичків. Ще я довго наважувалась спробувати дуріан. Цей фрукт має жахливий запах, але, говорять, що на смак просто неперевершений. Лише в останній тиждень я таки наважилась. Можу сказати, що особливого задоволення не отримала, він справді пахне дуже неприємно і смак теж мене не вразив. Тому, я так і не зрозуміла, чому навколо цього фрукта так багато ажіотажу. Ну, окрім цього, ми їли жаб’ячі лапки, багато видів м’яса, овочів, мореподуктів.
- Сьогодні Китай у світовій спільноті заявляє про себе як країну, що відкрита для міжнародних туристів. Із власного досвіду, що ви можете про це сказати?
- Якщо говорити про загальне враження від країни, то я була здивована, якими надзвичайно швидкими темпами Китай розвивається. Про це свідчать просто грандіозні будівництва, інфраструктура та ін. А ще, не зважаючи на те, що ми жили у багатомільйонних містах країни, мову якої ми зовсім не знаємо, кожен з нас відчував себе там впевнено і у безпеці. У китайських містах дуже добре розвинена інфраструктура, на вулиці чи в метро легко зорієнтуватися, багато надписів англійською і все розташовано зручно, а ще кругом багато патрульних, які забезпечують порядок. З неприємного – у місті постійно смог, через що багато людей ходить у пов’язках. Для тих, хто захоче подорожувати літаком, важливою буде інформація, що у внутрішніх перельотах вага багажу повинна не перевищувати 20 кг, а не 23 кг відповідно до міжнародного стандарту. Зрештою, потягом тут можна подолати 700 км за менш як за 3 год. Його швидкість близько 300 км/год. Також суперечливим фактом є те, що у цій країни є заборонені Youtube, Facebook, Google та багато інших веб-ресурсів. Цей момент, направду, викликав певний дискомфорт, та для внутрішнього користування китайці мають власні аналоги. І знову ж таки, їдучи до Китаю треба бути готовим, що іноді доведеться чути гасла комуністичної партії, яка зараз при владі у цій країні. Та все ж, можу з упевненістю сказати, що країна направду позиціонує себе, як відкриту для туристів державу. І більше того, я дуже рекомендую туди їхати, бо це абсолютно інший світ, який варто відкрити!
На завершення Оксана Головко передає подяку організаторам семінару за високий рівень організації, цікаві професійні зустрічі та навчальні тури і за постійну турботу про комфорт та безпеку учасників; Міністерству екології та природних ресурсів України за надану можливість участі в семінарі; всім учасникам – за тепло, дружбу та позитив; українським колегам – за дружню підтримку, оптимізм та незгасне бажання відкривати разом щось нове.
Джерело: RvNews
Автоматизований сортувальний центр Укрпошти запрацював у Рівному: чому це потрібно 
