Хоча це питання хвилює нині всіх. Нема в Україні, напевно, жодного українця, який би не задумувався, як йому захистити себе. Адже час від часу опиняємося ми в прикрих ситуаціях, де нас дурять недобросовісні надавачі різних споживчих послуг. Та ще більше почуваємося залежними та ошуканими перед владою, яка не порадившись з громадянами, не спитавши їх про їхню спроможність,з доброго дива піднімає тарифи на газ, тепло, воду, все більше накручує податки, збільшує в рази митний збір… – і тут поставимо три крапки, бо насправді цей перелік надто довгий. Скрізь з пересічного українця з усіх боків «стрижуть купони» (було таке популярне словосполучення в 1990-х). Чи може простий громадянин у нашій державі самотужки захистити свої права?

Перший підприємець, який зустрівся мені на великому торговому підприємстві назвався Дмитром.

– Скажіть, Дмитре, що Ви будете робити, коли прийдуть до вас люди в масках і почнуть «віджимати» ваш бізнес?

– Є для цього правоохоронні органи.

- Чи може громадянин в Україні самотужки захистити свою власність? Або добитися справедливості сьогодні в нашій країні? Чи це можливо?

(Чоловік знизує плечима)

- Добре, я трохи перефразую питання. Ми стояли на Майдані за гідність. Чи відчуваєте, що живете в державі, де люди почуваються гідно?

- Очікувалося кращого. Але, що маємо, те маємо.

- Чи Ви пішли б нині на Майдан?

У відповідь пауза. Чоловік задумався.

- Якби, не приведи Боже, скривдили вас чи побили вашого сина?

- Якби так сталося, пішов. А хто б не пішов? Хіба б ви не пішли?

- Так, і я б пішла. Скажіть, а що нам потрібно робити, щоб бути спроможними захищати свої права? Щоб не доводилося виборювати свою гідність на Майдані силою?

- Потрібно навчитися поважати одне одного, починаючи із найнижчого рівня.

Те ж саме питання «Чи почуваємося ми у своїй країні захищеними?» задаю двом жінкам-підприємцям, які стоять поруч і про щось жваво розмовляють.

 – Я на цю тему говорити не люблю й не хочу, – мовила одна з жінок, а почувши слово «Майдан» демонстративно покинула нас. Для іншої пані, яка погодилася зі мною поговорити, я питання конкретизувала:

- Що Ви будете робити, коли почнуть відбирати ваш бізнес?

 – Я сама нічого не зроблю. Треба нам всім гуртом відстоювати свої права, об’єднуватися, – мовила жінка й виповіла вочевидь не лише свою особисто думку про те, в якій ми державі живемо. Адже так думають тисячі людей.

– Коли ми були безробітні, шукали роботу, нам ніхто не допомагав. Ми були кинуті на самоплив. А коли ми самі собі робочі місця організували, тоді держава прийшла рахувати наші прибутки. Таке ж можна сказати і про тих, хто змушений їхати за кордон і там працювати на чорній роботі не за спеціальністю. Чому вони мають сплачувати з цієї своєї гіркої праці державі, яка їх по світу з торбами пустила? Тому я переконана: нам потрібно гуртом себе захищати. Всім разом відстоювати свої права.

- Тобто, ви переконані, що тільки в єдності наша сила?

- Мабуть так. Оці наші риси «моя хата скраю» або «я ззаду постою й поспостерігаю, що буде» нині нам дуже шкодять.

Сусідка з іншого боку, яка підійшла та почула нашу розмову, переконливо додала:

– Ми на нашому ринку захищені. Бо у нас хороший директор.

– Чудово. А у нашій державі?

 – У державі – ні.

– Як же нам захищатися?

- Разом. Гуртом, – одностайно відповіли обидві пані – Галина й Мирослава.

Говоримо на цю тему ще з одним підприємцем.

– Треба міняти судову систему, – переконаний Сергій. – Хоча є і в нас хороші юристи. Але кожна особистість в Україні юридично незахищена.

– Як легше себе захистити – самому чи гуртом?

– Сто відсотків – разом. На громадські об’єднання у нас більше зважають, навіть бояться. Якщо доводиться відстоювати свої права в суді, то проста людина і витрати на адвокатів не потягне та й заяви простих людей в наших судах лежать роками. Людина проста незахищена ні в чому. А коли громадська структура, то це – сила. І захищати себе, і владу контролювати можна тільки так.

- А на вибори підете?

– Аякже. Всім треба йти і добре думати на цих виборах. Треба організуватися нам усім, щоб не допустити підкупу. Не продаватися за гріш чи за гречку. Бо інакше, про що ми тут говоримо?

Зайшла я, щоб задати те ж саме питання про захищеність, до директора «Торгового центру-Д» Олени Нездюр.

– Жоден українець не може відчувати себе захищеним, поки над Україною висить загроза військового вторгнення, агресії з боку іншої потужної недоброзичливо налаштованої держави, – але це питання глобальної політики і ми можемо лише сподіватися на найшвидше позитивне вирішення конфлікту. Це напевно буде головне побажання на свята – дочекатися рідних і близьких з війни неушкодженими, полонених – здоровими та вільними та обійняти усіх рідних вдома.

За цей тяжкий період українці показали приклад високої самоорганізації як для вирішення власних проблем, так і для відстоювання інтересів держави в цілому. Наші підприємці, котрі роками працюють у нас на ринку, самовіддано допомагали нашим воїнам, організовували волонтерську діяльність, передавали матеріальну допомогу різним батальйонам ЗСУ та Національної гвардії України і робили це не для подяки, а тому, що відчували потребу долучитися, допомогти нашій батьківщині вистояти.

Прослухавши розмову з підприємцями, підсумок напрошується такий: наш захист на добрих 80 відсотків залежить від нас самих. Від того, наскільки будемо свідомі та згуртовані як у захисті своїх громадянських прав та свобод, так і в обороні нашої Вітчизни, розбудові економіки, боротьбі з корупцією. Ще від того, наскільки будемо відверті й чесні самі з собою.

Підприємці, з якими я спілкувалася, насамкінець дружно висловили свої побажання на новорічно-різдвяні свята:

- Здоров’я усім, щастя, добра і мирного неба! Щоб жили в радості й почувалися захищеними. Щоб наші люди почувалися добре й комфортно у себе вдома і не їхали шукати щастя за кордон!

Новорічна красуня на ринку Дикого в Рівному