До Бердичева з роздумами про рідне Рівне
Автор : Галина Данильчук
Старовинне волинське місто Бердичів, що лише за 230 км на схід від Рівного, колись називали Волинським Єрусалимом. До Другої світової війни проживало 80% єврейського населення. Мирно співіснували тут українська, єврейська, польська культури.
Це місто, яке з прадавніх часів будувало храми, мало високий рівень розвитку торгівлі, варило найсмачніше пиво. З цим містом пов’язані долі відомих діячів світової літератури Джозефа Конрада та Оноре де Бальзака.
Бердичів до сьогодні зберігає унікальні пам’ятки минувшини й створює нові, які привертають увагу мандрівника і додають йому особливого сучасного шарму.
Найперше, що відвідують туристи в Бердичеві – це монастир «Санктуарій Божої Матері», де знаходиться коронована Ватиканом ікона Богородиці.
Щороку в середині липня тисячі прочан з’їжджаються сюди на велике свято чудодійної ікони. Відроджений всією своєю величчю і красою після багаторічної безжалісної руйнації атеїстичною радянською владою, монастир став справжньою Меккою для паломників і туристів. Нині на його території мирно співіснують діючий римо-католицький храм, працюють дитячі художня та музична школи, музей історії Бердичева.
Костел Святої Варвари, збудований у кінці ХVIII ст., є не лише архітектурною сакральною пам’яткою, а й святинею, де 14 березня 1850 року взяли шлюб великий француз Оноре де Бальзак і місцева красуня поміщиця Евеліна Ганська.
Загалом у цьому місті є 15 діючих культових споруд, які належать різним конфесіям. Тут збереглося велике єврейське кладовище із надгробками-мацейвами, їх тут сотні - з написами і без, сірі і чорні камінні глиби по великому полю. І ми, рівняни, оглядаючи цей некрополь, лише уявляємо, що й у нас на «Кавказі» було таке ж кладовище, яке зникло із-за людської байдужості і комуністичного безбожництва, і тепер кладовище називають просто «єврейка», приходячи туди на пікніки.
Що відчуває турист, який вперше відвідує Бердичів? Місто затишне, зелене, заквітчане, чисте. Воно має свою особливу ауру, яка зберігається в його старих кам’яницях з візерунчатою цегляною кладкою, старими дерев’яними віконницями і дверима, кованими балконними решітками. В багатьох будинках відразу пізнаються елементи характерні для єврейської житлової архітектури – красиві привабливі фасади, високі фундаменти, під якими розташовувались підвали, вікна із верхнім заокругленням, ковані або дерев’яні балкони. В цих будинках одночасно розміщувалось житло і заклад торгівлі із підвалами-складами.
В Бердичеві можна не лише зустрітися із зразками архітектурної єврейської спадщини, а й дізнатися про історію єврейської громади міста, відвідавши експозицію «Музею єврейства Бердичева». Цей музей нещодавно був відкритий в міській дитячій бібліотеці. Хоча експозиція розміщена всього лише у двох кімнатах, вона вражає своєю наповненістю цікавими експонатами і оригінальним майстерно виконаним оформленням. Тут окрім фотоматеріалів і документів багато предметів єврейського побуту, речей, якими користувались євреї-ремісники, майстри, торговці. Найбільш емоційна частина – це показ трагедії єврейського народу під час голокосту Другої світової війни. В музеї використовуються сучасні технічні засоби, якісне обладнання.
І знову порівнюєш рідне Рівне з Бердичевим, бо є в нашій історії багато спільного. Євреїв у Рівному до 1941 року було не менше, а їх культура, на жаль, до ХХІ століття розвіялася і загубилася. Щораз менше стає у Рівному старих єврейських кам’яниць, а про музей історії цієї спільноти годі й сподіватися.
Оглянувши досить значну частину центральної частини Бердичева, ми не побачили новобудов, які б контрастно домінували над історичним центром. Пішоходам і туристам тут зручно знайомитися з містом, бо влада потурбувалася про обмеження руху транспорту, встановивши знаки «пішохідна зона».
Головна площа міста, що має назву Центральна, досить простора, з великою кількістю зручних лавочок, що стоять під зеленню ялинок. Фонтан у вигляді земної кулі вже став улюбленою фотозоною для туристів. Як і у Рівному, тут є ковані скульптури. Бердичівські скульптури присвячені двом найбільш потужним галузям промисловості міста – Бердичівській пивоварні і фабриці одягу. Скульптури стали і окрасою площі, і одночасно рекламою сучасного міста.
Подорожуючи Україною, ми пізнаємо нашу неймовірно прекрасну країну. Подорожуючи, ми можемо і повинні переймати досвід і успіхи сусідів у їх ставленні до історичної спадщини, у потугах по розбудові сучасних європейських міст, щоб і наше Рівне ставало привабливим і цікавим для туристів.
Джерело: RvNews
Загинув у перші дні повномастабного вторгнення: в Рівному відкриють меморіальну дошку Ярославу Гранітному 
