Нещодавно у відділі прес-служби Управління інформаційною політикою Міністерства юстиції України повідомили, що впродовж 2018 року було зареєстровано 53 861 факт  розірвання шлюбів, у той же час у 2017 році їх було 33 169. Відтак за рік українці почали майже у два рази частіше розлучатися.

Аби переконатися, чи всеукраїнська статистика відображає і прикрі тенденції і нашому ріднокраю, зателефонував у Млинівський районний відділ реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Рівненській області. Отож начальник відділу Олена Мотько поінформувала: у 2017 році було зареєстровано 17 актових записів про розірвання шлюбу, а вже торік – 37. Йдеться про тих, хто вирішив припинити сімейні подружні стосунки за взаємною згодою. Тобто в цьому компоненті ми випереджаємо навіть всеукраїнські реалії.

Однак статистика, у якій зафіксовані розірвання шлюбів згідно з рішенням судів, дещо відмінна. Так, у 2017 році суди «дали добро» на розлучення 75 парам, а торік – 57 парам. Що ж маємо в сумі: у 2017 році розпалися 92 шлюби, а торік – 94. Різниця незначна, тобто в межах статистичної похибки і не відповідає, так би мовити, вітчизняним темпам.

Щоправда, в іншому компоненті, де йдеться про те, що в Україні розпадається кожний другий шлюб, маємо цьому обґрунтоване підтвердження. Якщо позаторік на Млинівщині було зареєстровано 186 шлюбів, а розпалося 92, то це майже стовідсотково підтверджує вітчизняну пропорцію розлучень. А показники 2018 року ще прикріші, бо на 152 зареєстрованих шлюби припадає 94 розлучення. А це вже більше, як кожен другий шлюб, і від таких цифр гірко і боляче. 

Утвердитися «крутим скоробагатьком»

Зрозуміло, що в районному відділі реєстрації актів цивільного стану не ведуть соціології про причини розлучень. Офіційне тлумачення «за взаємною згодою» може приховувати і, власне, приховує широкий комплекс причин і підстав для розірвання шлюбів. У судах про причини розлучення пари також зазвичай обмежуються традиційними поясненнями про «несумісні характери», «різні погляди на життя» та іншими загальними тлумаченнями. Зрозуміло, що спектр тих причин – значно ширший, витонченіший, ніж зафіксовано в офіційних паперах. Не претендуючи на абсолютну наукову точність і винятковість, спробую окреслити деякі з них, які, так би мовити, на поверхні. Та й власний життєвий досвід – неабияке інформаційне підгрунтя для аналізу.

Як на мене, певний відсоток розлучень зумовлений не сімейними розладами чи психологічною несумісністю подружньої пари, а соціальними мотивами. До речі, про це вже наголошував, коли йшлося про людей, які заради того, щоб призначили субсидію на відшкодування комунальних витрат, свідомо розлучалися. Звісно, в надії, колись знову «зійтися» не тільки під одним дахом, але і в одній юридичній зв’язці.

Значний відсоток розлучень провокує новітнє заробітчанство. Для тисяч земляків і землячок виїзд за кордон на заробітки спричиняє важкий психологічний стрес - про причини цього зайве наголошувати. Отож працевлаштування за рубежами Вітчизни і батьківщини сприяє не тільки до поліпшення матеріальних статків, але і зростанню числа розлучень. За прикладом далеко не треба ходити, бо навіть у  конкретно млинівських реаліях заробітки розлучили не одну пару, яка за інших умов могла б, я кажуть, жити в мирі й дружбі аж до глибокої старості.

До речі, це явище на часі проаналізувати науковцям із відповідною спеціалізацією. Скажімо,  якщо чоловік чи дружина тривалий час перебувають на заробітках поза рідними стінами, то зачасти відсутність іншого членів подружжя породжує пияцтво чи  подружню зраду. З приводу цього також не варто розглагольствувати: не кожен здатний гідно скласти іспит на вірність, моральність, порядність.

Утім, це, як кажуть, одне. На жаль, багаторічні спостереження наводять на інші сумні і прикрі висновки, коли чоловік чи дружина повертаються з нелегких і зачасти принизливих заробітчанських мандрів зовсім з іншими психологічними установками, філософськими поглядами та життєвими переконаннями. Знаходяться такі, хто своїм грошовим доважком, набутими діловими якостями і неприхованою зверхністю намагаються утвердитися бодай в очах чоловіка чи дружини в статусі «крутого скоробагатька».

Якщо в іншого члена подружжя не має в арсеналі вагомих контраргументів, то таке протистояння породжує сварки, масштаби яких інколи настільки розгоряються, що їх згодом  вже гасять у суді під час розлучення.

Якщо глибше зануритися в цей аспект подружніх взаємовідносин, то впадає у вічі падіння моральності, слабкості духовних зв’язків між чоловіком і дружиною, для яких навіть перша тривала розлука дала сімейну тріщину. А куди зникло кохання? Де заблудилося взаєморозуміння?Зрештою, як бути із поблажливістю і прощенням одне одного,бо саме вони може стати фундаментом порозуміння і злагоди, навколо якого зав’язуватиметься новий тип стосунків, де превалює довіра і вірність.

Ніхто не хоче «покоїв у халупі»

Про інші причини розірвання шлюбів нехай свої міркування озвучать фахівці. Вважаю, економічне зростання в Україні створить умови для працевлаштування тих, хто тепер змушений тинятися задвірками європейських країн. Зрозуміло, з  високими зарплатами й гідними умовами праці. Бо бідність завжди залишатиметься підставою для економічної і психологічної нестабільності, навколо якої рясним цвітом буятимуть хронічні нестатки, клопоти і невдоволення, суспільна і сімейна напруга. І хоч кажуть, що з коханою і в халупі рай, але всі закохані, все-таки прагнуть цивілізованих умов, а не «покоїв у халупі».

Урешті, згадаймо призабуте гасло радянських часів: міцна сім’я – міцна держава! Очевидно, лише сильна держава із потужною економікою, високою духовністю і гідністю людини зможе створити умови для міцних подружніх стосунків, яких не розірвуть житейські негаразди. Інакше нас ще довго і довго тривожитиме гірка статистика розлучень, яка вже зашкалює…