На Благовіщення митрополит Єпіфаній відзначив ветеранів АТО з Млинова
- Опубліковано: Віталій Тарасюк
- —
- 8 Квітня, 2019 о 20:31
На Благовіщення у Млинівському Свято-Михайлівському храмі певною мірою відбулася історична подія: за заслуги перед Помісною Православною церквою України та побожним народом від імені проводу ПЦУ та за бажанням воїнів АТО настоятель О. Тарас (Варварук) вручив об’єднаній міжрайонній спілці ветеранів АТО у Рівненській області благословенну грамоту за підписом предстоятеля ПЦУ Єпіфанія -блаженнійшого митрополита Київського та всієї України.
Фото автора
Отець Тарас, зокрема, наголосив:
– Той, хто цинічно називав себе старшим братом, кого ми називали північним сусідом, підступно перетнув кордони Української держави і замасковано почав війну на її території. Не думав ворог, що знайдуться люди, готові жертвувати своїм життям, здоров’ям, аби захистити Україну. Однак на той час виросло і сформувалося покоління, яке на весь голос заявило:
– Ми не хочемо бути рабами нам своїй землі! Ми хочемо вирощувати хліб, своєю мовою молитися до Господа Бога, хочемо співати у рідних хатах українських пісень, хочемо, щоб в Україні майорів синьо-жовтий прапор!
Легко сказати : «Я люблю Україну!», коли її не треба захищати – це, як кажуть, одне. А коли треба ризикувати власним життям – це зовсім інше. Дякувати Богу, такі люди знайшлися і свідомо пішли захищати країну. Були випадки, коли захисники про свій вибір не казали своїм матусям, батькам, а я, грішний, такі прохання чув від патріотів-земляків. Бували випадки, коли під час божественної літургії, поминаючи імена і прізвища захисників України, інколизмушенийпотай молитися за них, бо батьки стояли в храмі, а сини просили нічого їм не казати про свій вибір.
Багато хто не дожив до сьогодення, бо склали голови за велику справу. Хто б і що не казав, я переконаний: їхня жертва – не марна, бо бачимо, як українська нація встає з колін, як вона міцніє. Коли дітки, ще не навчившись добре розмовляти, співають Гімн України, – наша нація не пропала! Коли дівчина з Луцька обрізує косу, випещену впродовж свого життя, продає її, щоб підтримати українських вояків – наша нація не пропала! І коли неповнолітній подаровані йому на день народження кошти відправляє на фронт – наша нація не пропала!
Народ гідно оцінив заслуги наших воїнів. І Православна церква України високо оцінила їхню патріотичну толоку. Під час війни наша церква засвідчила свою позицію і відразу стало зрозуміло: яка церква українська лише за назвою, а яка українська і за назвою, і по духу. Війна стала лакмусовим папірцем у справі України: кожен показав, хто є хто і на що він здатний.
Благословенну грамоту прийняв голова об’єднаної міжрайонної спілки ветеранів АТО в Рівненській області Юрій Кірись. У подячному слові він зазначив:
– Може, побратими не так часто відвідують богослужіння, як би це належало робити побожному люду, але, перебуваючи на передовій, ми кожного дня і вечора у молитвах зверталися до Господа Бога, щоб зберіг нас, бо надія була лише на Нього і на надійне плече фронтового товариша. Відрадно, що Митрополит Єпіфаній, дізнавшись про наша добрі справи, відзначив нашу добротворчу діяльність Благословенною грамотою, яка надихатиме нас на подальшу величну діяльність.
Як кажуть у таких випадках, до сказаного додати нічого. Хіба що пояснити, чому подію можна назвати історичною: бо це перша нагорода від предстоятеля ПЦУ на терені нашого району.
