У дні і тижні Великоднього посту процес переходу релігійних громад УПЦ Млинівщини під юрисдикцію ПЦУ дещо пригальмувався. Однак назвати цей процес повним духовним штилем не можна, оскільки в середовищі вірян деяких громад визрівали певні наміри. Зокрема – в Мошкові. Так сталося, що їм не вдалося дочекатися завершення пасхального посту і за два тижні до Великодня тут провели збори релігійної громади.

 Збори розпочалися з молитви

За давнім християнським звичаєм збори  розпочалися з молитви і благословення священиків. Голова ініціативної групи Анатолій Зіза поінформував про перипетії, які передували зборам релігійної громади: йшлося і про звернення до в.о старости Перемилівського старостинського округу Петра Дубчака, створення ініціативної групи, зустріч з настоятелем Мошківської  Свято-Михайлівської церкви о. Андрієм  у лютому, на якій було обговорено питання щодо переходу парафії УПЦ під юрисдикцію ПЦУ. Тоді священик застерігав, що не треба поспішати, бо, мовляв, немає правового механізму, як це зробити, і порадив глибше вивчити це питання. Домовилися, що Петро Дубчак звернеться в Рівненську єпархію ПЦУ і ґрунтовно вивчить усі нюанси.

Громадське опитування: за ПЦУ більше двох третин громади

За словами пана Анатолія, наступна розмова зі священиком мала відбутися через три дні, але він відмовився від зустрічі. Водночас провів збори в храмі, не попередивши про це громаду. Після цього ініціативна група вирішила провести громадське опитування, яке було проведено 24 березня цього року в Перемилівці, Мошкові, Іванківцях і Лукарівці. Анатолій Зіза підкреслив: під час проведення опитування священик поінформував правоохоронні органи про начебто незаконні дії членів ініціативної групи.

Голова ініціативної групи Анатолій Зіза. Фото автора

Утім громадське опитування засвідчило такий результат: за Православну Церкву України проголосувало 166 членів релігійної громади, що становить 74% від числа опитаних. Ще 57 членів громади або 26%  висловилися проти і воліли залишатися в юрисдикції УПЦ.На підставі громадського опитування було вирішено скликати збори релігійної громади Свято-Михайлівської парафії.

Священик на збори не прийшов

Такі збори в Мошкові відбулися минулої неділі. Головою зборів майже одноголосно обрали Петра Дубчака. Петро Гнатович поінформував громаду,  що запросив священиків ПЦУ Млинівського благочиння на чолі з благочинним о. Володимиром (Левандовським). Він також зазначив, що запрошував і настоятеля Мошківського Свято-Михайлівського храму, аби той пролив світло на деякі питання міжконфесійних взаємин. Однак священик на збори не прийшов.

Відтак головуючий надав слово благочинному о. Володимиру (Левандавському). Отець Володимир  вів мову про історію української церкви. Відчувалося, що у членів релігійної громади є багато запитань з цього важливого курсу, починаючи від пригноблення Московською церквою  Київської митрополії і до теперішнього так званого «руского міра», його гірких і трагічних наслідків для  України. Відтак цю прогалину у їх знаннях заповнив благочинний о. Володимир.

Благочинний о. Володимир (Левандовський). Фото автора

До речі, йому також довелося відповісти на запитання, безпосередньо пов’язані із проведенням богослужінь: людей цікавило, що дозволяється священику під час богослужінь, а що заборонене канонами.  Звісно, що свої запитання і відповіді священика люди екстраполювали, так би мовити, на місцевий духовний ландшафт.

«Не вдавайте, що нічого не сталося!»

Доповнив о. Володимира настоятель Млинівського Свято-Михайлівського храму о. Тарас (Варварук). Він настільки дохідливо і переконливо розповідав, що по завершенню виступу громада йому зааплодувала.

Отець Тарас (Варварук). Фото автора

Може, саме за те, що довів до людей проголошене святими апостолами право мати  у незалежній державі свою незалежну церкву. А ще отець Тарас дав відповіді на багато питань, які люди хочуть знати і якими часто й густо спекулюють опоненти ПЦУ: і щодо мови богослужінь, і щодо невизнання іншими помісними церквами ПЦУ, і ставлення до війни на Донбасі священиків Московського патріархату та інші. Тому там, де отець Тарас бачить священиків Московського патріархату, наголошує їм:

- Дорогі отці! Сьогодні зневажена, збита, збезчещена, скатована, розділена, пошматована, сплюндрована наша Мати-Україна. Не проходьте мимо! Не вдавайте, що нічого не сталося! Не обминайте свою землю, яка вас народила і виростила! Вони уже давно мали би бути тут і питання, яке виноситься на збори, мало бути зняте з порядку денного життєдіяльності громади.

На завершення о. Тарас наголосив:

- Якщо паства далекоглядніша за пастирів, то вітаю таку паству! Тому поможи вам, Боже! І дай, Боже, щоб у Млинові та інших селах без боїв, а згідно із державними та церковними законами церква ставала такою, як вона має бути – Православною Церквою України.

Довелося священикам ПЦУ відповісти і на закиди опонентів, що відтепер кошти українців начебто відправляють туркам; із приводу Митрополії, а не Патріархії ПЦУ,  а також щодо статусу почесного Святійшого Патріарха ПЦУ Філарета. З цього приводу опоненти ПЦУ навіть «настукали» Вселенському патріарху Варфоломію, на що той відповів:

- Вибачте, але це внутрішня справа української церкви!

А щодо турків,  то турецької церкви немає - є Константинопольський патріархат, місцезнаходження якого – місто Стамбул.

Йшлося і про місцевого священика. Мовляв, дехто закидає: а куди подінемо настоятеля храму, якщо змінимо канонічну приналежність і  юрисдикцію цього храму. Відповідь коротка і чітка: нехай переходить під юрисдикцію ПЦУ разом із релігійною громадою. До речі, громада збирається ще раз запросити його на розмову, хоча на позитивний результат такої зустрічі особливих надій не плекає.

Чому в нас має «рулити» російська церква?

Звернувся до членів релігійної громади і учасник проведення АТО на території Донбасу, мужній воїн Василь Соколовський, який одним із останніх захисників Донецького аеропорту залишив цей об’єкт.

- До війни я особливо не вникав у різницю між УПЦ Московського і Київського патріархатів. Однак коли поїхав у Почаїв і там мене не хотіли ні сповідати, ні причащати лише через те, що я – прихильник УПЦ Київського патріархату, мені трішки розвиднилося. Вдруге замислився, коли лікувався в госпіталі і хлопці показали вирізки з журналів і газет, де московські батюшки освячують зброю, якою ворог гатить по наших бійцях. А ще вони заявлять: триває священна війна проти України. За чотири роки, які я провів на сході України, з нами були капелани УПЦ Київського патріархату. До речі, серед них були і поранені. Жодного священика Московського патріархату я на війні не бачив і не чув про таких.

Василь Соколовський. Фото автора

І ще такий посил від Василя:

- Триває війна з Росією, то чому в нас має «рулити» російська церква?

Будьмо єдині – і молімося!

Хотілося б, аби громада дослухалася до слів голови місцевої  ветеранської організації  Ірини Андрухової:

- Ми ходимо в один храм. Не ділімося! Від нашої єдності, нашої згуртованості залежить доля України, майбутнє наших дітей! Будьмо єдині! Не ворогуймо! Україна – єдина!

Парафіяльну раду очолила жінка

На зборах ухвалені рішення: про зміну підлеглості у канонічних і організаційних питаннях релігійної громади шляхом внесення відповідних змін до статуту релігійної громади – за це проголосувало 86 членів релігійної громади із 90 зареєстрованих, що становить 95 відсотків. На зборах одноголосно проголосували про зміну назви релігійної громади: відтепер вона називатиметься релігійна громада Свято-Михайлівської парафії Рівненської єпархії Української православної церкви – Православної церкви України села Мошків Млинівського району Рівненської області.

 Крім того, затверджено Статут релігійної громади в новій редакції. Заодно одноголосно припинені повноваження парафіяльної ради релігійної громади, яка була обрана до зміни підлеглості у канонічних і організаційних питаннях. Головою новоутвореної парафіяльної ради обрано Інну Данильчук.

Відзначу глибоку і ґрунтовну підготовку до зборів в.о. старости Перемилівського старостинського округу Петра Дубчака. Може, це один із найвагоміших аргументів поряд із просвітницьким всеобучем священиків ПЦУ, який додав громаді впевненості щодо ухвалення рішення про канонічну приналежність їхньої релігійної громади до ПЦУ.