У Млинівській радержадміністрації відбулася організаційна нарада з підготовки до першого молитовного сніданку, в якому взяли участь народний депутат України Олександр Дехтярчук, перший заступник голова РДА Лев Мельнишин та представники релігійних конфесій, які діють на Млинівщині. Як наголосив Лев Васильович, в Україні влада і церква знаходяться у єдності і запросив кожного висловитися про найболючіше і найголовніше.

Фото автора

Олександр Дехтярчук розпочав з так званого ефекту зачинених дверей: публічно говоримо про реформи, зміни, а потім зачиняємо двері і живемо так, як звикли. Відтак маємо вести відкритий діалог, щоб уникнути цього ефекту, коли кожен у себе в громаді, на парафії -сам по собі, а влада – сама по собі.

Люди хочуть змін і правил

- Я був розчарований результатами першого туру президентських виборів, бо побачив, що українці не змогли дати відповідь на ключове питання: хто ми є і куди ми йдемо. Це ключове питання для будь-якого народу і нації, якіхочуть мати державність. Розпорошення голосів, яке мали, пояснюється не тільки великою кількістю кандидатів, а й відсутністю еліти на місцях.  Якщо колись, скажімо, учитель, лікар мав авторитет, шану та підтримку громадської думки, то тепер через різні обставини вони замкнулися в собі, в колі своєї родини і менше переймаються тим, що навколо класу, школи, лікарні, власної родини чи обійстя. Їх менше турбує життя громади, доля міста, села чи держави. Відтак, хто заповнив вакуум, який займала місцева еліта?Питання, звісно, риторичне, адже завжди грошовиті люди – носії моральних цінностей, не завжди вони моральні авторитети, тим паче особи, за якими піде люд. Іншими словами, без підтримки церков не зможемо подолати цієї проблеми.

Коли Україна одержала безвіз, люди побачили інші можливості, інші країни і бажання жити за хибними суспільним договором на кшталт «Ми крадемо в Києві і не зважаємо на тих, хто краде в інших місцях» у людей зникло. Люди хочуть уже сьогодні жити гарно і заможно. І нині, на жаль,  вперше за роки Незалежності України державницькі позиції почали відходити на другий план. І це турбує.

Восени – парламентські вибори. Наступного року – вибори до місцевих органів влади. Нині ми – посередині дороги і ще не подолали той відрізок, коли розпочаті зміни в Україні, скажімо, щодо децентралізації стали незворотніми. Річ у тім, що другий етап децентралізації 2020 року передбачає чимало змін. Оскільки відбувся колосальний розкол між суспільством і владою, то нині про укладення нового суспільного договору годі говорити: люди жити за принципом: ви у верхах крадете більше, а ми на місцях крадемо менше–люди не хочуть.Вони хочуть змін і правил. Як буде далі зі змінами, які започаткували?

До речі,Олександр Дехтярчук запропонував виборцям провести тест його сумлінності і порядності, Про що йдеться? Можете зголоситися, хто йому давав відкати чи хабарі. Звісно, якщо такі знайдуться. Якщо ж не можете – то не треба називати всіх мажоритарників корупціонерами чи злодіями.

Фото автора

Маємо чимало викликів: вже у травні Україні слід повернути перший транш Міжнародному валютному фонду – 2 млрд. 600 млн. доларів США.

Священик ПЦУ о. Володимир (Садовський), благочинний церков ПЦУ Млинівського району о. Володимир (Левандовський),  просвітер громади ЄХБ Василь Кудрик висловили чимало цікавих думок, які варто не тільки знати, але й занотувати у життєвий путівник. Ось кілька тез від них:

- Виборець виступив не проти Порошенка, а проти системи, яка набридла і гальмує подальший розвиток країни;

- Країна зайшла в тупик і ми переживаємо біду;

- Бунт лише погіршить наші життєві позиції;

- За словами про геройство та інше люди забули про Бога, якого треба поставити на перше місце у житті;

- в Україні і далі простежується розкол між заходом і сходом країни;

- слід роздивитися і все зважити, аби не засіяти біду;

- Не може влада – дайте можливість священникам долучитися до розв’язання проблемних вузлів.

Узагалі, обговорено низку актуальних для країни і району питань. Учасники організаційної наради зійшлися на тому, що на молитовний сніданок слід запросити голів об’єднаних територіальних громад, керівників районних організацій політичних партій, інших авторитетних людей рідно краю.

Зрозуміло, що такі зустрічі, наради, молитовні сніданки треба практикувати не від випадку до випадку, а систематично. Хтозна: може, якби зогледілися  раніше, то вдалося б виробити якийсь дієвий механізм протидії нашим клопотам, в тому числі вирішити найголовніший – про мир у країні….