Сплив рівно місяць, відколи  близько десятка чоловіків у камуфляжній формі, відібравши ключі в охоронця, зачинилися у 4-поверховому будинку фірми «Рівне-Агробуд», розташованому на вулиці 16 липня, у самісінькому центрі Рівного. Орендарів пустили всередину тільки через годину, після приїзду поліції. У людей, які назвалися представниками охоронної фірми знайшли при собі ножі та балончики зі сльозогінним газом. Трохи згодом неподалік було виявлено ще і мікроавтобус з наліпкою об’єднання добровольців, а у ньому – вогнепальна зброя і вибухівка…

Фото з сайту "Рівне вечірнє"

Те, що сталося в обласному центрі, складно назвати цивілізованою ситуацією. Навіть враховуючи, що будівля вже не перший рік є об’єктом судового спору між бізнесменом Андрієм Федорчуком, на якого її переписали попередні власники з ТзОВ «Рівнеагробуд» та депутатом Рівнеради Василем Немешом. Щоб з’ясувати, чому і як відбулося захоплення приміщення, поспілкувався з людьми, які на той момент були безпосередньо всередині.

- Того дня прийшла на роботу близько 8-ої ранку, - згадує адміністратор будівлі Оксана Дусь.- Попрацювавши в своєму кабінеті менше години, почула гучний брязкіт внизу. Спустилася на перший поверх і побачила, як півтора десятка чоловіків, частина яких була одягнена в камуфляж, оточили охоронця Дмитра Рудніка і щось від нього вимагають. Одразу ж пішла викликати поліцію, а коли поверталася назад, на сходах зустріла знайомого мені депутата Василя Немеша та іще кілька чоловіків. Він, вказавши на мене, сказав: «Вишвирніть її звідси!» і піднявся вгору по сходах. Спустилася і вирішила вийти на вулицю, але вхідні двері було замкнено. Попросила випустити мене, але чоловіки розгублено повідомили, що ключі, мовляв, «у хазяїна». Вийшла тільки після того, як приїхала поліція…

Охоронець Дмитро Руднік також каже, що у приміщення нападники зайшли у супроводі згаданого вище Василя Немеша.

Василь Немеш на фото справа.

- Василь Немеш сам особисто підійшов до мене і сказав: «Давай, щоб тебе ніхто не бив, просто віддай ключі». Я, звісно ж, віддавати відмовився, тоді мене скрутили і почали бити ззаду. В цей момент хтось зірвав ключі, прищеплені до пояса карабіном. Пізніше Василь Немеш відібрав телефон і мене виштовхали на вулицю. Пройшло кілька хвилин і з приміщення вийшов хлопець, який телефон повернув, щоправда, вже в неробочому стані. Потім той самий хлопець кілька разів ненадовго віддалявся і повертався до приміщення «Рівне-агробуду», аж поки поліція не вирішила піти за ним. Після цього вони  виявили припаркований поблизу мікроавтобус зі зброєю та вибухівкою…

- Як так сталося, що поліція, яка приїхала невдовзі, не побачила згаданого вами пана Немеша?

- Не знаю. Мені здається, що, маючи на руках ключі, він встиг вчасно покинути приміщення через чорний хід.

Фото надане автором

Я зателефонував Василю Немешу, аби отримати від нього пояснення того, що розповіли пані Оксана і пан Дмитро, але депутат сказав, що інтерв’ю не дає і поклав слухавку.

Після цього набрав його опонента по судовій суперечці навколо будівлі Андрія Федорчука.

- Як вам здається, що трапилося в будівлі, за яку ви судитеся з Василем Немешом?

- Думаю, пан Немеш просто вирішив використати час, поки я був обмежений у пересуванні (пан Федорчук на момент подій, які описуються, перебував під домашнім арештом після висунення йому судової підозри – прим. авт.) і силоміць захопити приміщення «Рівне-Агробуд». Він вже кілька разів діяв в такий спосіб. Здається, трохи більше, ніж рік тому представники луцької охоронної фірми забарикадувалися у приміщенні й навіть утримували облогу впродовж кількох днів.

Фото з Фейсбук-сторінки Андрія Федорчука

- Але навіщо комусь, на вашу думку, силою захоплювати приміщення, власність на яке суд і досі не встановив?

- Мені складно знайти якесь пояснення цим діям. Думаю, пан Немеш поступово втрачає надію досягти свого законним чином, бо після розгляду справи, за якою я був затриманий, стало абсолютно ясно, що вона сфабрикована. Мене посадили під домашній арешт, який невдовзі замінили нічним, а невдовзі -  я в цьому упевнений - запобіжний захід і взагалі скасують. Переконаний, мій опонент усвідомлює це не гірше за мене і просто відчуває відчай.

Фото надане автором