Млинівчани та й мешканці навколишніх сіл, які користуються велосипедами, упродовж останніх років виробили тверду впевненість: у разі, якщо «ровер» вийде з ладу, то його вміло і оперативно поставить на колеса знаний майстер із райцентру Сергій Покалюк, фірма якого знаходиться за спорудою відділення страхової компанії «Оранта».

Якісні і недорогі послуги цього підприємця, а також теплі відгуки про його роботу, прикували до нього увагу не тільки велосипедистів, а й людей різних спеціальностей, в тому числі  і журналістів. Не приховую: кілька разів сам звертався до Сергія, але намір написати про нього виник після того, як зауважив: коли не прийду до веломайстерні, то біля Сергія обов’язково «зависає» черговий клієнт або й кілька відразу. Тобто запити на його послуги постійні. Відтак виникло бажання дізнатися, як молодий чоловік зумів вдало заповнити нішу, до якої раніше ні в кого не доходили руки. Невже думки потенційних підприємців   гальмувалися уявними масштабними проектами?...

 Фото автора

Сергій Покалюк – уродженець синьоокої Волині, а назва його рідного села Привітне, мабуть, генетичними каналами осіла в моральних і духовних надбаннях теперішнього млинівського підприємця, бо його привітності і лагідності вистачить на кількох. Навчався в Харківському обліково-економічний технікумі на соціального працівника.

Згодом закінчив два курси факультету «Соціологія» приватного вищого навчального закладу. Заробляв копійку, де випадало: розклеював оголошення, близько дев’яти років працював комірником у харківському видавництві «Фоліо».У Млинів Сергія привели,так мовити, дороги кохання: близько п’яти років тому одружився і, так би мовити, «прописався» в приймах у порядної селищної родини.

Як млинівчанин самореалізувався

Працевлаштувався Сергій на роботу в гуманітарну гімназію, але за півроку зрозумів: навіть благодатний мікроклімат цього колективу не замінить потягу до самореалізації на іншому грунті. Відтак став клієнтом районного центру зайнятості. Але не просто «стояв» тут на обліку, а готувався реалізувати себе в підприємницькій діяльності. Відтак «біржа», як зачасту в районі називають службу зайнятості, направила на навчання, де млинівчанин сумлінно і навіть натхненно засвоював ази бізнесової справи.

 Фото автора

Але на тому співпраця з районним центром зайнятості не закінчилася. Річ у тім, що служба зайнятості виділила підприємцю-початківцю кошти - так би мовити, стартовий капітал.

Зрозуміло, мене цікавило запитання: чому Сергій взявся саме за ремонт велосипедів. Зрозуміло, що цих транспортних засобів у нашого люду вистачає, але невже раніше ніхто не додумався надавати послуги з їх ремонту?

Як пан Сергій визначився зі своєю підприємницькою спеціалізацією. Не дивився в стелю, щоб там одержати відповідь, а одного Божого дня вийшов на вулицю: для спостережень обрав місце неподалік торговельного закладу, який у райцентрі називають «Курка». За п’ятнадцять хвилин повз спостерігача проїхало 18 велосипедистів. Крім того, в нагоді став гімназійний досвід, бо там зауважив, як багато учнів приїжджають до навчального закладу на велосипедах: місце для парковки, як кажуть, повністю забите…

А ще підприємницькій діяльності передувала попередня творча праця: Сергій багато читав спеціальної літератури,  спілкувався з фахівцями, які займаються веломеханікою. На жаль, таких спеціалістів обмаль. Зазвичай вистачає майстрів, здатних полагодити власний двоколісний транспортний засіб, а таких, що масштабно лагодять ровери – одиниці.  В Україні у веломайстернях прийнято продавати запасні частини, а як додаткова послуга – монтаж тих запчастин.

Пішов іншим шляхом

Сергій Покалюк вирішив рухатися іншим шляхом: надає послуги з ремонту велосипедів. Тобто найперше – лагодить двоколісну техніку. Хоча  в разі потреби і наявності відповідної запасної частини у його торговельному куточку– може продати її  і змонтувати.  У переліку запчастин підприємця - лише найнеобхідніші, але відповідної якості і ціни. Власне – це допоміжна послуга. І звісно – тільки в разі потреби чи згоди замовника.

Майстер наголошує: зачасту власники велосипедів приходять із запасними частинами низької якості. Відтак Сергій Вікторович їх просвіщає, тобто застерігає: не даю гарантії, що вони довгенько служитимуть. І  навпаки: якщо запчастина добротна, то майстер запевняє в її довговічності.

Цікаво, що в помічники до Сергія ніхто не поспішає. Навіть якщо хтось і підсобляє, то у веломайстерні довго не затримується, хоча умови для заробітку тут доволі прийнятні. Та й пільги підприємцю передбачені, тому цін на послуги майстер не «накручує», бо враховує місцеві реалії: скажімо, тут середньомісячна зарплата значно нижча, ніж в Україні.

Чого найбільше бояться велосипеди?

Цю мудрість від Сергія Покалюка варто намотати на вус кожному, хто має ровера. За словами майстра, велосипеди бояться трьох речей: найперше – води. По-друге, аматорства в обслуговуванні і ремонті. Тобто коли люди добре не розуміються у веломеханіці, але беруться самотужки за ремонт. Інколи виходить, а зачасти такі «майстри» можуть лише нашкодити. По-третє, велосипеди особливо чутливі до прохань на кшталт:

- Позич, бо мені треба.

 Фото автора

Сергій Вікторович стверджує: більш як 50 відсотків клієнтів візити до майстра пояснюють таким чином:

- Кум, (сват, брат, сусід, товариш) попросив ровера на годинку, а привів його зі спущеною камерою.

Злодіїв на нюх не переносить

Не втримався, щоб не запитати в Сергія, чи доводилося мати справу з краденими роверами. Подейкують, що дехто в райцентрі навіть промишляв таким непевним ремеслом. Як правило, такий товар пропонують під надуманою причиною: мовляв, маю старий велосипед, тож чи не хочете його купити? У такому разі майстер відмовляє,бо завжди з підозрою ставиться до товару без прозорого походження.

Крім того, коли звертаються у веломайстерню з проханням пофарбувати велосипед, то такої послуги тут також не надають. Річ у тім, що в Сергія алергія на фарбу. Тобто з такою проблемою досить комфортно перебувати на відстані від ймовірних кримінальних кульбітів, які на нюх не переносить.

 Фото автора

А як з техоглядом роверів?

Ще одне спостереження від Сергія Покалюка: від чого найчастіше «страждають» велосипеди». Все залежить від сезону. Через незадовільне дорожне покриття найчастіше в колесах з’являються так звані «вісімки», вилітають шпиці, а також проколюються колеса. Власне, кожне друге звернення до веломайстра пов’язане з проколами велосипедних камер. Чимало поломок виникає тому, що власник невчасно провів техогляд велосипеда: бодай раз в рік слід пильніше заглянути до двоколісного друга, змазати, підкрутити. У нас зазвичай їздять допоки… ровер їздить. А коли геть розсипається, то лише тоді ведуть у майстерню. Тож ведіть тоді, коли «велік» на мазі…