Чи знаєш ти, за яким з життєвих поворотів, зустрінеться твоє кохання? Можливо у трамваї, посеред вулиці, у черзі у супермаркеті? А можливо це буде морозний зимовий день на полігоні? Коли вона буде йти у бронежилеті, у теплій оливковій формі, у шапці яка натягнута на очі й не розібрати погляду. Ти не побачиш обличчя, але відчуєш, що поруч пройшла твоя людина.

Історія його кохання розпочалась саме так. Олена пройшла повз нього, навіть не помітивши. Але вже ввечері він запросив дівчину на побачення.

Олена ж до тієї самої хвилини, поки Євген не запросив її, навіть не помічала хлопця з іншої роти. Усі для неї біли однаковими, жоден нічим не виділявся. Але перше побачення було таким, що дівчина запам’ятала його на все життя. Євген на нього запізнився на цілу годину.

Євген: «У мене розряджався телефон і я написав Олені, що вже виїхав на зустріч. Але сів не на той тролейбус, заїхав у район якого навіть не знаю. Просто якась крайня вулиця Львова, супермаркет, біля якого припарковано одне єдине таксі. Телефон вже вимкнувся і мені довелось швидко їхати на таксі до Олени».

Олена: «Це була зима і дуже холодно. Я прочекала його біля оперного театру цілу годину, телефон вимкнений. Я була дуже зла».

Але вона все-таки дочекалась його. Потім гуляли пів ночі і холод взагалі не заважав. Наступного дня Євген запропонував дівчині зустрічатись, на що вона відповіла «Ні». Хлопець розгубився, адже здавалось вони дійсно сподобались один одному. Але вже за 20 хвилин Олена передумала.

Євген: «Іноді жінки такі непередбачувані».

Третє їх побачення закінчилось у відділку поліції. В супермаркеті у дівчини поцупили телефон, тому закохані змушені були їхати до правоохоронців аби написати заяву про крадіжку. Потім разом з працівниками поліції дивились на записи з камер спостереження, аби опізнати зловмисника.

Олена: «Здавалось, що за три дні ми пережили стільки, скільки люди за кілька років не переживають».

Влітку Євген повіз Олену до своїх батьків, до невеличкого селища поблизу Сарн. Знайомство було теплим, так ніби близькі люди давно були знайомі. Олена повернулась до Львова раніше, а Євген залишився допомогти батькам. За тиждень розлуки зрозумів, що більше у житті не хоче розлучатись з Оленою і хоче, щоб вона стала його дружиною.

Євген: «Я цілий тиждень думав, як же зробити пропозицію. Купив каблучку, народжувались різні ідеї, дуже хвилювався. Натомість це сталось у той момент, коли я навіть сам від себе такого не очікував».

Олена поверталась від косметолога, а Євген зустрічав її з букетом квітів.

Олена: «Він всю дорогу досить дивно себе поводив, нервував, пропускав теми розмов. Я постійно запитувала, що у нього сталось. І от коли ми вже підійшли до мого будинку, він різко зупинився і попросив закрити очі. Я чомусь одразу зрозуміла, що зараз станеться». Євген зробив пропозицію Олені і цього разу вона з першого разу відповіла «Так».

Закохані одружились у вересні. Щоранку разом ідуть на службу, хоча у самій частині майже не зустрічаються. Олена Познік проходить службу 2 роті 2 Галицької бригади, яка займається конвоюванням та охороною підсудних та засуджених. В неї дуже щільний графік: заняття, тренування, виїзди у складі варт. Євген Познік головний сержант взводу у 4 роті, яка займається охороною судових установ. Його день теж розписаний по хвилинам. Але…

…але тепер його ходу вона впізнає з тисячі людей в оливковій формі. Навіть якщо він буде стояти десь посеред строю, навіть якщо її очі будуть закриті, вона почує як ступає його нога.

Євген: «Олена дуже проста і щира людина. Це мене і зачепило».

Олена: «Я відчуваю його любов щодня – це найголовніше. Він дуже швидко відходить від будь-яких ситуацій, на нього можна покластись. З першошо дня я відчуваю його підтримку».

 

 

 

 

Автор: офіцер групи інформації і комунікації Новікова Аліна