На 64 році життя нас залишив Олександр Смик

На Сумщині він народився. У Рівному закінчив педінститут. Працював у товаристві “Знання”… де тільки не працював. Він був Поетом і Громадянином. І Рівне ще буде довго згадувати Сашка Смика, а Тернопіль – пишатися Олександром Івановичем Смиком.

Останній вірш, який з’явився напередодні смерті Поета на його ФБ-сторінці:

Він був… Ні, він є таким, яким ми його запам’ятали…

Не вір мені, не вір,
Я сивий чоловік.
Мов одинокий звір,
Вступаю в новий вік.

Вірші – лише слова,
Що зводять до небес.
Я від чужих сховав
Любові вічний хрест.

У глибину очей
Ховав його вночі,
Подалі від людей,
В духовну височінь.

Не вір мені, не вір,
Коли кажу “люблю”.
Цей спалений клавір
Я більше не спалю.

Різдвяна ворожба.
Під крилами горби.
Мальована юрба,
І хрест, який в тобі.

Не вір мені, не вір.
Я сивий чоловік.
Мов одинокий звір,
Вступаю в новий вік.

Вірші – лише слова,
Що зводять до небес.
Я від чужих сховав
Любові вічний хрест.