Чуйний, добрий, спокійний та врівноважений. Таким пам’ятає Олександра Хамуйла його старший брат Михайло. Вони завжди були разом. Разом росли, проводили час, працювали.

Олександр народився у Рівному, навчався у ЗОШ №13, за тим продовжив навчання у вищому професійному училищі №1 та РДГУ. Працював на будівництві, на підприємстві з монтажу котелень та обладнання. Брати завжди були підтримкою один одному.

- Він завжди старався допомогти мені, іншим, хотів, щоб усе було добре. Справжній брат, справжня Людина... - розповідає Михайло.

Олександр дуже любив риболовлю, та більше любив щось майструвати власноруч. Про таких кажуть мав золоті руки. І ці руки творили справжні дива, за що б не брався Олександр — все вдавалося.

Та понад усе любив рідних — дружину Тетяну та доню 11-класницю Аню й синочка Діму, якому лише 3,5 років.

Коли ж війна прийшла у наш спільний дім, Олександр, який раніше проходив строкову службу в армії, отримав виклик у військкомат. Він не ховався, не відмовлявся.

- Він казав, що ця війна нас не мине... - пригадує Михайло розмови з мобілізованим братом.

25 травня після обстрілів наших військових позицій біля села Білогорівка Луганської області Олександр Хамуйло загинув. Йому назавжди залишиться 36.

Прощання із Героєм відбудеться сьогодні об 11:00 на майдані Незалежності. Поховають його на кладовищі Нове.

Пресслужба Рівненської міської ради