Ми завжди служили разом, але цього разу він пішов один... - страшна війна забрала у Віти найближчу людину, друга, коханого чоловіка Ігоря.

Ігор Шаляпін народився у Нікополі Дніпропетровської області. Коли йому було лише 4 роки, не стало його батьків. Від тоді вихованням маленького Ігоря та його сестрички займалася бабуся та дядько.

По завершенню школи, Ігор вступив у залізничний, закінчив та влаштувався на роботу по спеціальності. Та цивільне життя тривало не так довго. Коли у 2014 розгорнулися бойові дії на сході нашої країни, Ігор пішов добровольцем у спецпідрозділ поліції «Торнадо», який воював на Луганщині.

- Сєвєродонецьк, Лисичанськ — це все знайомі місця для нього були. Війна - то була його стихія. Ми познайомилися, коли він прийшов в «Торнадо», потім разом перейшли в «Миротворець». Коли одружилися, Ігор пройшов переатестацію у Нацполіцію та продовжував службу до 2018 року. А коли народилася донечка та трошки підросла, перевівся в Острог, а потім і в Рівне у чергову частину, - розповідає Віта.

Ігор дуже любив риболовлю, ремонтувати та водити авто, тож коли звільнився з поліції працював на СТО та мріяв відкрити своє.

11 лютого він поїхав на роботу у Чехію. А після нападу рф 24 лютого коротко сказав дружині: «Я їду додому».

- Я знала, що він піде на війну. Інакше просто бути не могло. Вже 25 лютого о 6 ранку він перетнув кордон з Україною, близько 22 години приїхав у Рівне, а вже 26 лютого о 7 ранку він стояв під військкоматом, - пригадує Віта.

Ігор не боявся нової роботи, завжди був готовий допомогти, як то кажуть, міг віддати останню сорочку першому зустрічному, якщо той потребував... Навіть під час навчань на полігоні у першу чергу прагнув передати свої знання молодим хлопцям, для яких армія була чимось новим. Казав, що просто мусить їх навчити всьому, що знає сам.

- Він завжди в першу чергу переживав за когось, але не за себе. Говоримо по телефону, питаю, що йому треба. А він каже: у мене все є, а от комусь берці треба 46 розміру - знайди. Якщо хтось із хлопців потрапляв в госпіталь, просив, щоб допомагала, якщо щось їм потрібно, а сам в цей час був на передовій, - пригадує Віта розмови з чоловіком. - Навіть під час нашої останньої розмови просив не для себе, а знайти авто для підрозділу.

Ігор мав позивний «Гарік» - саме так його називали із 10 років. А в травні, коли почалися жорсткі бої і він здобув трофейний автомат весело розповідав, що хлопці дали новий позивний - казали, що він як Арес.

Та понад усе Ігор любив донечку Діанку. Кожного разу, як випадала нагода, виходив на відеозв'язок, аби її побачити.

Ігор та Віта мріяли, коли закінчиться війна, народити іще дітей, звозити 6-річну доньку на море, провідати його сестру та бабусю.

25 травня розвідник Ігор Шаляпін загинув у бою за Батьківщину у місті Сєвєродонецьк Луганської області. Йому тепер назавжди 30.

Прощання із Ігорем Шаляпіним відбудеться сьогодні о 10:00 на майдані Незалежності. Поховають його на кладовищі Нове.

Пресслужба Рівнеради