Рівнянин Владислав Ніколаєв із дитинства був втіленням справжнього чоловіка. Гордий, впертий, але попри те дуже хазяйновитий та турботливий.

- Із малечку він поводився як справжній мужчина. Влад іще підлітком міг відремонтувати кран чи що потрібно у домі, але в той же час ласий до наук, займався музикою - грав на фортепіано на професійному рівні, - розповідають мама Любов та сестра Героя Яна.

Владислав здобув фах юриста, закінчив військову кафедру НУВГП. Проте окрім знання законів, мав іще й підприємницькі нахили. Займався столяркою, відкрив цех із пошиття спецодягу. Нестандартне мислення, уміння масштабувати проекти звернуло його увагу на сферу ІТ. Саме в цьому напрямі планував здобувати додаткові знання та розвиватися надалі.

Війна у сім'ю Влада прийшла іще у 2014 році, коли на захист України став його батько.

- Владислав поєднав у собі силу та волю до незалежності двох народів. Його мама - українка, а тато - ассирієць. У 2014 його тато пішов в АТО, він говорив, що мусить захищати землю своєї дитини, землю матері своєї дитини. І Влад надихався прикладом батька, він був взірцем, саме на патріотизмі та любові до батьківщини і ріс, - продовжує Яна.

У лютому, коли ворог відкрито напав на українські землі, Владислав із перших днів став до зброї.

- Він записався до тероборони, їздив на чергування, але близько пів року тому пролунав дзвінок із військкомату і його, як випускника військової кафедри мобілізували. Влад ні на хвилину не вагався. Захищати нас, рідну землю він вважав своїм обов'язком. Хто, як не я - було своєрідним гаслом. Він поїхав відразу у гарячі точки. Вся служба минула у Миколаївській та Херсонській областях, - розповідає наречена Владислава Ніколаєва Юлія.

Веселий, оптимістично налаштований Влад з будь-якої ситуації бачив вихід. І в самому пеклі війни тримався мужньо, до останнього більше дбаючи про інших, аніж про себе.

- Влад був розумний не за роками, упевнений у своїх переконаннях. Якщо чогось не знав, то не говорив - завжди відповідав за свої слова. Він став більше реалістом. На запитання відповідав нормально. Я його питала, чи скаже, коли буде погано, а у відповідь чітке і впевнене Ні. Він завжди думав більше про інших, аніж про себе, переживав за когось. Таку добру людину складно знайти, - продовжує Юлія.

Молоді люди планували своє життя, збиралися одружитися, але плани, на жаль, залишаться лише планами.

26-річний лейтенант Владислав Ніколаєв загинув 10 листопада внаслідок важких поранень отриманих внаслідок наїзду автомобіля на ворожу протитанкову міну, захищаючи рідну землю поблизу села Новопетрівка Миколаївської області.

Прощання із Героєм відбудеться сьогодні, 15 листопада, об 11.00 на майдані Незалежності. Поховають його на кладовищі Нове.

Пресслужба Рівненської міської ради