Олександр Шегера народився у селі Біловіж колишнього Рокитнівського, а нині Сарненського району. Здобув фах лісника на Київщині, відслужив строкову службу в армії та повернувся додому. Певний час працював пожежником у місцевому лісництві, а за тим працював у інших містах.

- Саша був на заробітках у краматорську, коли почалося повномасштабне вторгнення. Мабуть з тиждень діставався додому, а щойно приїхав - пролунав дзвінок із сільської ради. Так сповіщали наших хлопців про мобілізацію. Фактично, він ніч переночував вдома і поїхав воювати, - розповідає брат Героя Юрій.

Веселий, добрий Олександр дуже любив музику та танці. Завжди поряд був телефон, з якого лунали пісні. А він - пританцьовував. Олександр, як напевно більшість із українців, ніколи не думав, що у життя увірветься війна, доведеться взяти до рук зброю та воювати за свою землю.

- Він служив в артилерії, спершу все казав, що немає чим воювати, чим оборонятися. А коли їх перевели на нуль, то ніби відчував, що із ним щось станеться. Наче прощався в розмові, - пригадує брат.

40-річний старший солдат Олександр Шегера загинув 23 січня під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Водяне Донецької області... У Героя залишились двоє діток - 18-річна донька Христина та 15-річний син Іван, а також батьки і двоє братів.

На прохання рідних прощання із Героєм відбудеться о 10.00 на майдані Незалежності у Рівному 1 лютого. Поховають його у рідному селі Біловіж.

Пресслужба Рівнеради