Віктор Рудик народився на Березнівщині у селі Хмелівка. У Соснівському професійному училищі здобув фах зварювальника, а за тим продовжив навчання у Рівному.

- Він працював у автобусному парку, їздив на заробітки за кордон, працював у Рівному. Виконував здебільшого будівельні роботи. Був гарним спеціалістом. Віктор вдома міг зробити все, чудово готував. Наш 20-річний син навіть жартував, що так як тато, у мене не виходить готувати, - розповідає дружина Героя Світлана.

Коли розпочалася повномасштабна війна, Віктор не сховався. Прибув після виклику у військкомат, але повернувся додому. У листопаді минулого року пролунав ще один дзвінок - цього разу Віктор вирушив захищати країну.

- Спершу він проходив навчання у Києві, потім певний час на Рівненщині та Житомирщині, а потім знову на Київщині. Там він захворів. Потрапив у лікарню, проходив усі обстеження. А після виписки їх направили в напрямку Слов'янська, - продовжує дружина.

Про військові будні Віктор рідним розповідав не багато. Лише коротко про жахи, які довелося побачити, про зруйновані будинки та понищені території...

- Віктор був надзвичайно добрим, м'яким, все близько брав до серця. Коли тільки йшов, я ще думала, як він там буде, як зможе все це перенести, - пригадує Світлана.

На початку квітня Віктор сказав дружині, що найближчим часом вирушать на нуль, тривала підготовка документів. А поки продовжує виконувати завдання.

Та 6 квітня 2023 року в лікарні Краматорська 47-річного солдата Віктора Рудика не стало.

Прощання із захисником відбудеться сьогодні, 14 квітня, о 10.15 на майдані Незалежності у Рівному. Поховають його на кладовищі Нове.

Пресслужба Рівнеради