Ми - сильні, вистоїмо, переможемо ворога. Але є миті, коли можемо дозволити собі бути слабкими - це час прощання із нашими Героями. Сьогодні Рівне вклониться у пошані перед відданістю вірного захисника України , неймовірно сильного чоловіка з очима кольору неба - Ігоря Люшина.

Ігор Люшин народився на Рівненщині, у селі Невірків, Корецького району. Там закінчив школу, а за тим здобув освіту вчителя фізкультури у нашому Рівненському державному гуманітарному університеті. Служив у Запоріжжі у внутрішніх військах МВС, а далі - знайомство з коханою дружиною Діаною, шлюб, дітки, сімейні клопоти.

- Познайомилися ми давно, жили на Київщині в Ірпіні, Бучі, а останні п'ять років - у Маріуполі, звідки я й родом. Виховували разом прекрасних донечку та сина, загалом, жили своє щасливе життя, - розповідає дружина загиблого Героя Діана. - 24 лютого, коли почалася війна ми одразу покинули місто, Ігорю було важливо, щоб і я, і наші діти були в безпеці. Ми повернулися на Рівненщину, пожили у його селі, а потім поїхали у Рівне. Ігор став на облік, шукав роботу. Але не встиг, його мобілізували. Відтоді, всі 11 місяців його служби він був на нулі.

У перші дні війни Ігор не став ховатися, він знав, що боронити державу - більше ніж просто обов'язок. Принциповий, врівноважений, щирий - таким його пам'ятають усі рідні та друзі.

- За увесь час служби він лише кілька разів приїздив додому, але коли був з нами - завжди знімав форму і весь час проводив з дітьми. Він назавжди залишиться для них найкращим татком, - каже дружина Захисника.

Про війну чоловік розповідав небагато, не хотів засмучувати рідних, тож на зв'язок виходив, щоб почути добрі звістки від сім'ї.

- Війна насправді далеко не така як в телевізорі чи на фото. Вони там були в дуже важких умовах, під спекою, дощами, в мороз та сніг. Але Ігор - людина неймовірної сили. Навіть після лікування у госпіталі - він повертався до своїх хлопців, бо ж відчував безмежну відповідальність перед побратимами, - пригадує дружина Героя.

А ще - він любив майструвати, добре розбирався у всьому, до чого прикладав свої руки. Мав насправді золоті руки, в яких робота наче сама виконувалась. А головне - кожну розпочату справу доводив до кінця.

- Багато друзів, знайомих зверталися до Ігоря за порадою, з проханням допомогти - він ніколи не відмовляв. Врівноважений, спокійний, мудрий. Та й вдома все тримав на собі. Він був мій спокій, розрада, впевненість, любов. Таким і залишиться для мене назавжди, - розповідає дружина Героя Діана.

32-річний сержант Ігор Люшин загинув 24 квітня внаслідок артилерійського обстрілу під час виконання завдання поблизу населеного пункту Червонопопівка на Луганщини.

Прощання із Героєм відбудеться сьогодні, 28 квітня, о 12:00 а майдані Незалежності. Поховають його на кладовищі Нове.

Пресслужба Рівнеради