Михайло Попов народився у місті Рівне. Навчався у загальноосвітній школі №11. Після школи вступив до Рівненського вищого професійного училища №1. З 1990 року по 1992 рік проходив строкову військову службу.

- Після училища він отримав права, від того і почалася любов до автівок. Коли повернувся з армії, почав працювати водієм. Відтоді фактично постійно був за кермом. До початку повномасштабного вторгнення працював водієм-експедитором у приватній пекарні, - розповідає дочка Героя Олена.

Коли Михайлу було 23 роки, він зустрів кохану жінку та створив сім’ю, а вже за 2 роки вони ростили улюблену донечку.

- Тато був добрим та товариським. Любив історію світу, кіно та музику. Завжди веселий, любив жартувати, нікому не відмовляв у допомозі. А ще - справедливим. Для нього все мало бути по-чесному, правильно, - продовжує донька.

З початком повномасштабного вторгнення без вагань став до лав Територіальної оборони та боронив кордон нашої держави. Мав позивний Байрактар. А за тим вирушив на передову. У січні 2023 року отримав поранення, але службу не покинув.

- Він говорив, що не буде сидіти вдома і чекати, поки ворог прийде сюди. Казав, що краще піде воювати, захищати свою сім’ю, людей, країну. Тому й пішов добровольцем. Бачив багато. Був у Краматорську, Слов’янську, на самісінькому нулі. Бойовий підрозділ тата саме переїздив на нове місце дислокації військової частини, коли сталося непоправне, - каже Олена.

50-річний солдат Михайло Попов помер 26 травня 2023 року у лікарні у Сумах від отриманої напередодні травми... Вдома на Михайла чекали мама, донька, дружина, брат та бабуся.

Прощання із Героєм відбудеться сьогодні, 1 червня, о 10.00 на майдані Незалежності у Рівному. Поховають його на кладовищі Нове.

Пресслужба