Ще з двома полеглими на війні Захисниками попрощається сьогодні Рівне
- Опубліковано: Олекса Мирожит
- —
- 22 Лютого, 2024 о 07:12
Петро Байдан народився 20 червня 1970 року у Рівному. Закінчив школу-інтернат, а за тим здобув фах столяра-тесляра у ПТУ №38. Строкову службу в армії проходив у далекому Владивостоку у військах спеціального призначення морської піхоти.
Після повернення з армії понад 10 років працював за спеціальністю у парку культури імені Тараса Шевченка у Рівному, за тим – на будівництвах в Україні та за кордоном. Та в останні роки працював будівельником на ТзОВ фірма ОВІС.
Дуже добрий, спокійний чоловік, який готовий віддати все для рідних, максимально підтримати і допомогти. Справжній рибалка, що проводив чимало часу з вудкою на водоймі. Люблячий чоловік та батько. Петро надзвичайно чекав народження донечки, якій іще немає і трьох років, був люблячим вітчимом – справжнім татом для 21-річної Анни та 12-річної Маріанни – донечок дружини від першого шлюбу. Саме захист дітей і вважав своїм головним обов’язком.
– Коли розпочалось повномасштабне вторгнення, Петро відправив мене з дітьми за кордон. А сам залишився чекати повістку. Його мобілізували у травні 2022 року. Він спокійно сприйняв це, говорив, що повинен нас захищати, що хто ж, як не він. І це попри те, що він має сина з інвалідністю від першого шлюбу. Його нічого не стримало. Невдовзі отримав поранення. Тоді говорила, щоб подумав про демобілізацію, але Петро був переконаний у своєму і знову повернувся до війська, – розповідає дружина Героя Наталія.
Петро разом з побратимами брав участь у бойових діях на Донеччині, Луганщині, Харківщині. Він мав чимало планів після повернення додому, прагнув спостерігати за тим, як ростуть діти, але… 53-річний головний сержант Петро Байдан загинув 29 жовтня 2023 року під час штурмових дій на Харківщині.
– Він довгий час вважався зниклим безвісти. Як з’ясувалося, він загинув на тимчасово окупованій території. Лише напередодні нового року під час обміну тілами вдалося повернути його в Україну. Тепер він нарешті знайде спочинок, – каже дружина.
Вадим Малахов народився 2 вересня 1970 року у Рівному. Закінчив місцеву школу №23, а за тим здобув фах слюсаря у професійно-технічному училищі №10. Багато років пропрацював за спеціальністю на ПрАТ Рівнеазот.
Надзвичайно добрий, спокійний, стриманий… Вадим все намагався робити для своєї сім’ї – дружини Антоніни та єдиного сина Артема.
– Строкову службу в армії Вадим проходив іще за часів союзу, але коли в липні 2023 року отримав повістку, сприйняв все спокійно. Пройшов медкомісію та вирушив на навчання. Вже там його спрямували до прикордонників. Він проходив навчання, а потім направили на службу на Донеччину, – розповідає дружина Героя Антоніна.
Про військову службу рідним Вадим практично нічого не розповідав. У нього все зазвичай було нормально, і жодних подробиць про будні на самісінькому нулі. Він більше переживав про єдиних рідних людей, які в нього залишилися, прагнув повернутися до них додому.
На жаль, 17 лютого 2024 року 53-річний старший солдат Вадим Малахов загинув під час бойових дій на Донецькому напрямку.
Прощання із Героями відбудеться сьогодні, 22 лютого, о 10.00 на майдані Незалежності у Рівному. Поховають їх на кладовищі Нове.
Пресслужба Рівнеради
