У мистецькій галереї європейського живопису «Євро-Арт» рівненські художниці Валентина Шустова та Ірина Тищук презентували яскраву виставку живопису – доробок активної творчості впродовж кількох років.

 

Мисткині товаришують, разом навчаються у студіях Анатолія Іваненка та Павла Бенедюка, активно беруть участь у мистецьких заходах, мають чималий художній досвід - за плечима Валентини Шустової та Ірини Тищук персональні, численні групові та благодійні виставки. Художниці діляться з глядачем власним баченням світу крізь призму свого живопису.

«Мистецький твір - це завжди розмова. Спочатку – діалог художника з самим собою, потім - із глядачем…», - каже арт-менеджерка галереї Юлія Савуляк.

 

Роботи Валентини Шустової вирізняються особливою палітрою, тонким відчуттям кольору та потужною позитивною енергетикою.

«Закохана у малювання з раннього дитинства. Я намагаюся бути максимально чесною у тому, що я роблю, а картини, які створюю, - це окреме життя, де кожен мазок має значення», - розповідає художниця.

 

За освітою Валентна інженер-еколог, за покликанням - художник. З трирічного віку найліпшими друзями мисткині були олівці та пластилін. Мистецтво крокувало поруч весь час, разом з вихованням дітей та працею у держслужбі.

 

У віці 38 років розпочала відвідувати студію Анатолія Іваненка в галереї європейського живопису «Євро-Арт», де мала спільні з колегами та персональну виставки. Саме підтримка Галереї та натхненна праця викладача додала впевненості у своїх силах та суттєво сприяла розвитку. Дещо пізніше паралельно почала відвідувати уроки рисунку в художній студії Павла Бенедюка «КОЛОАРТ», збагативши свої знання та майстерність.

У творчому доробку графічні твори, живопис у різних стилях та техніках, вітражний розпис на склі. В експозиції представлено понад два десятки живописних робіт, в тому числі - у техніці вітражного розпису.

 

 

 

«В її картинах форми динамічні, округлі, м'які, і здається, ніби все підпорядковане дивовижному танцю - танцю життя», - акцентує Юлія Савуляк.

З початком повномасштабного вторгнення росії в Україну брала участь на постійній основі у благодійних виставках-продажах на потреби української армії, зокрема, у благодійному мистецькому вернісажі «Просто неба».

З 2023 року задіяна у новому напрямку -  створенні декорацій для кінофільмів в якості художника (бутафора) декорацій у Латвії.

 

Полотна художниці прикрашають приватні колекції в Україні та за кордоном, експонувалися у спільних виставках у виставковій залі НСХУ в Рівненській області, а її картина «Родинне свято» у 2021 році увійшла в двадцятку найкращих на міжнародному конкурсі Femininity.

 

«У картинах Валентини - зв'язок між її душею та вашим баченням, там фарби, пензлик та полотно передають усе те, що є на серці художниці, там тиха ласка та ніжність в родині, там любов до рідної неньки-батьківщини, там повага до спадщини України, там краса та пахощі природи, там дух свободи та незалежності, там тендітна та водночас сильна душа жінки-українки, там те, що ви не можете сказати словами, але можна побачити в творах цієї прекрасної, талановитої дівчини», - ділиться своїми враженнями волонтерка Наталія.

 

 

Колір для Ірини Тищук відіграє чи не найважливішу роль, його нюансами вона «ліпить форму» картини і викликає у глядача підсвідомі асоціації.

 

«Фарбами я можу передати те, що бачу всерединi себе, навколо в цьому дивовижному свiтi та далеко за його межами», - розповідає художниця.

Невід’ємною рисою її мистецтва, її «непосидючої» палітри, є також емоція. Мисткиня любить експериментувати як зі змішуванням кольорів, так і з різними стилями та напрямками. Це нам яскраво демонструють представлені в експозиції понад два десятки її робіт.

 

Навчалася Ірина в художньому гуртку в ПК «Хімік», Рівненській художній школі ім. А. Мартиненка. Переможниця міжнародного дитячого конкурсу живопису «Підводні фантазії» у Франції (1998).

 

Закінчила Луцький державний технічний університет (дизайн інтер'єрів). Членкиня арт-студії Анатолія Іваненка у галереї європейського живопису «Євро-Арт». Навчається у художній студії Павла Бенедюка «КОЛОАРТ».

 

Мама чотирьох дітей і «ділова жінка» у повсякденному житті, вона знаходить час для себе – для живопису, пише картини з 2016 року. Надихнув ії на подальшу творчiсть вчитель з Рівненської художньої школи Анатолій Іваненко.

«Коли я доторкнулася до живопису, то зрозумiла, що прагнула цього все своє життя. Фарбами я можу передати те, що бачу всерединi себе, навколо в цьому дивовижному свiтi та далеко за його межами», - розповідає Ірина Тищук.

Художниця експериментує зі змішуванням кольорів та з різними стилями й напрямками, для сюжетів обирає різні теми – від портрету до натюрморту, від пейзажу – до абстракції.

 

Ірина Тищук часта учасниця виставок, благодійних ярмарків на потреби ЗСУ, активна учасниця благодійного мистецького вернісажу «Просто неба». Картини мисткині знаходяться у приватних колекціях в Україні та за кордоном.

 

Концепція виставки «РОЗМОВИ ДВОХ» об’єднує філософсько-змістовний, творчо-пошуковий та естетичний виміри. Основний мотив у творчості обох художниць - це пошук прекрасного у нашому далеко не ідеальному світі. Це, зокрема, і образи автентичних українок, що залишаються поза часом, це і пейзажі, як своєрідне позбавлення від метушні (у них немає конкретних меж, а є тільки горизонт), і звісно ж, натюрморти - не просто красиві предметні композиції, а такі, що несуть певний зміст, характер та емоції.

 

 

 

 

Художниця Наталія Грицай-Волосянчук лишила об’ємний відгук про виставку Валентини Шустової та Ірини Тищук:

«Всякі презентації і відкриття схожі на дні народження. Багато людей, квіти, подарунки, компліменти і розмови. Святкова приємна метушня. І часом бракне зосередженості і часу, щоб висловити свої відчуття і враження. А оскільки для мене краще укладаються думки в самоті і на умовний папір, то я спробую написали свою похвалу і висловити свої враження.

Взагалі це чудово. Виставка сама по собі як можливість показати себе, щось сказати і показати: світові, спільноті, близьким і незнайомим, одне одному і самим собі. Виставка – це і звіт, і певний підсумок, і сповідь. І запрошення до розмови. То що ж маю сказати… Це прекрасно! І те, що бачила раніше, і те, що прозирала крізь віконечко інтернету, і те, що бачу вперше (і все разом вживу). Це гарно, це надихає, це милує око, вражає, захоплює і тішить. І ще раз доводить, які в Україні талановиті прекрасні жінки, і які ви, Валю з Ірою, прекрасні!

Трішки про враження. Виставка гармонійна. Вас двоє, ви і різні, і маєте багато точок дотику. І я довго думала, які слова могли би передати цю одночасну спільність і відмінність, окремішність. І згадався музичний термін (даруйте, у мене багато художніх, візуальних речей перегукуються з музичними асоціаціями). Так от, ваша виставка – це поліфонія. Тобто твір на багато голосів. Кожен окремий, але вони не дисонують, а гармонійно об'єднуються і доповнюють, підкреслюють одне одного. І ваші натюрморти, списані з однієї натури, і різні речі – вони отакі поліфонічні. Стосовно Іриних робіт – то (не зважаючи на похвали кубізму і певної ностальгії за ним) мені дуже цікаво побачити стільки натюрмортів і квітів. Це щось нове: нова манера, нові сюжети – а це важливо для художника, а ще це показує її ніжність і жіночність. А ще – (і не закидайте мені грубий меркантилізм – художники також хочуть їсти, особливо, якщо у них ще четверо дітей, і четверо котів, і ще фарби купити треба і полотно…) – такі роботи комерційно успішні. Взагалі Іра для мене – прекрасний портрет справжньої успішності. Не тієї, яка себе рекламує для продажу, а в сенсі реалізації різних сторін свого буття: це і підприємницька діяльність, і сім'я, і наставництво, і дизайн, і творчість. Це талант – досягати успіху у всьому, за що берешся. То ж можу тільки побажати успіху і надалі і одержування кайфу в процесі, і від результату своєї діяльності.

Що ж до Валі – тут мої особливі відчуття. Навіть не від того, ЩО намальовано, як від того, ЯК це зроблено. Деякі роботи (без уваги до того, що саме зображено) своєю манерою письма, кольорами, об'ємністю, переливами відтінків, мазками, фактурою, викликають справжній художній оргазм. (Не кидайтеся в мене тапками: є таке визнане поняття як музичний оргазм, тобто найвища, бурхлива насолода від слухання якоїсь музики). Такі переживання, такі гостру насолоду я відчуваю, споглядаючи Валині роботи. Є насолода, і приємність, а є щось таке… О-о-о!!! – коли вже без слів, тільки одні вигуки, і розкриті очі, і розмахування руками, бо слів не вистачає. Звісно, це речі дуже тонкі і суб'єктивні. І це стосується не всіх робіт, і це зовсім не означає, що інші гірші, чи якось не вражають. Зовсім не хочу, щоб так мене сприйняли. Бо Валина творчість завжди у мене викликає захоплення, а споглядати її роботи, і спостерігати, як творяться картини – величезна радість. У Валиних роботах присутня її душа, глибока, дуже щира (ой, як мені сподобалося, як вона на презентації сказала, так просто, без фальшивого пафосу, так щиро і просто: "я люблю Україну" ), і це видно в кожній роботі. Взагалі, всі роботи, обох художниць, сповнені такої любові: до світу, до України, до предметів, що зображуються, просто до Буття, що це надихає і тішить, і вливає у серце радість і відчуття нашої незнищенності».

Виставка «РОЗМОВИ ДВОХ» триватиме до 12 травня 2024 року. Деякі картини можна придбати.