Олег Маслянко народився 13 жовтня 1970 року у місті Баку. З 1993 року, після здобуття Україною незалежності, жив у місті Рівне. Кадровий військовий отримав відповідну освіту – закінчив спершу Енгельське вище зенітне ракетне командне училище ППО, а потім, Національну академію внутрішніх справ України за спеціальністю «Правознавство».

«Свого часу Олег служив у Владивостоці, але, коли розпався Радянський Союз, звільнився зі служби та переїхав в Україну, у Рівне. Тут понад 20 років служив у поліції. Із початком антитерористичної операції з березня 2015 року брав участь у захисті незалежності та територіальної цілісності України на території Донецької та Луганської областей. А потім, продовжив військову службу у Збройних силах України за контрактом», - розповідає дружина Героя Оксана.

Кадровий військовий понад усе прагнув захистити свою країну та її народ. Тож із початком повномасштабного вторгнення брав активну участь у боях, проявляв героїзм, мужність, витримку. Нерідко вів за собою підлеглих під щільним артилерійським вогнем, зумів зберегти і особовий склад, і успішно виконувати поставлені завдання. Яскравим свідченням мужності та вірності військовій присязі є численні нагороди Героя, які отримав за роки служби, зокрема, медаль «За оборону міста Бахмут» та Почесний нагрудний знак Головнокомандувача Збройних Сил України «Срібний хрест».

«Добра людина, чуйний чоловік, зразковий батько та, перш за все, офіцер, відданий служінню народу України та державі. Таким він був і залишиться для кожного, хто його знав», - каже Оксана.

53-річний майор Збройних сил України Олег Маслянко загинув 25 лютого 2024 року на Донецькому напрямку у бою з ворогом, гідно виконуючи свій військовий обов’язок із захисту Батьківщини.

Дмитро Лопатюк народився 7 листопада 1991 року у місті Рівне. Закінчив Рівненський ліцей №11 із золотою медаллю, а потім, Київський національний університет імені Тараса Шевченка за спеціальністю «Прикладна математика». Після строкової служби в армії працював програмістом. 

«Він був дуже чесним та правильним, завжди хотів і прагнув, щоб усе було за законом. Діма – просто золота дитина. Ніколи не забував про батьків та родину, допомагав, був надійною опорою. Він просто найкращий», - розповідає мама Героя Людмила.

Дмитро отримав повістку у жовтні 2022 року, відразу пішов на службу. Вважав, якщо його покликали, значить треба йти служити, хоча, з військовою справою ніколи не думав себе пов’язати.

«Він будував плани на майбутнє, думав про те, як повернеться додому та буде займатися улюбленою справою. Його порядність і тут проявила себе – розповідав тільки те, що можна було нам говорити. Ми знали, де син служить, чим займається, але не більше», - продовжує мама.

На жаль, 32-річний старший солдат Держаної прикордонної служби України Дмитро Лопатюк загинув 1 травня 2024 року на Донецькому напрямку, мужньо та героїчно, прикриваючи вогнем побратимів.

Прощання із Героями відбудеться сьогодні, 9 травня, о 10.30 на майдані Незалежності у Рівному. Поховають їх на кладовищі «Нове»

Пресслужба Рівнеради