«Навчаю малювати та продовжую навчатися сама», – рівненська художниця Тетяна Мельник
- Опубліковано: Наталія Рівненська
- —
- 6 Жовтня, 2024 о 14:11
Тетяна Мельник – художниця, педагогиня, майстриня витинанки. Працює у багатьох техніках, але також відома як вчителька, яку просто обожнюють учні.
Життєве кредо: «Вчитель повинен завжди зростати професійно», саме тому Тетяна Мельник не тільки навчає дітей, але й продовжує навчатися сама – з 2014 року відвідує арт-студію Анатолія Іваненко, де займається живописом. За плечима – численні збірні та персональні виставки живопису та витинанок. Особливий успіх мала персональна виставка у галереї європейського живопису «Євро-Арт» – «Поетика життя».
«Праця схожа на скелю, з якої має вийти щось гарне. Цю скелю нам дає Бог. Підходячи до праці, людина відкриває красу досконалості Бога в собі, таємницю творіння та шедевр, який буде результатом праці. Це дуже гарно можемо побачити у мистецтві, коли для художника цією скелею є фарби… За допомогою пензля і фарб Тетяна творить мрійливий, поетичний, цілісний і гармонійний світ: показує силуети Рівного, мальовничі і затишні куточки якого вона радо переносить на картини, натюрморти, пейзажі, прості й повсякдені побутові сюжети, які завдяки чарам її пензля перероджуються в романтичний світ. Здається, діапазон її щирої і душевної творчості безмежний.
За плечима Тетяни Мельник численні мистецькі фестивалі і участь у спільних та авторських виставкових проєктах. Живопис Тетяни Мельник (1975 р. н.), яка є професійним вчителем і художником, емоційний, проникний, без фальшування. І справді, художниця творить та ніби спонукає усіх навколо бути щасливішими, простіше дивилися на складні речі, а прості речі розглядали уважніше. Кожна її робота – неповторна і дивовижна, і буквально кричить про любов до життя, а її багата уява, художній хист та вправні руки здатні творити справжні шедеври, дивитися на які можна безкінечно довго, бо в них краса і романтика, загадка і зваба», – розповідає про Тетяну Мельник менеджерка арт-галереї Юлія Савуляк.
До Дня вчителя ми поспілкувалися з художницею-педагогинею про її життя та творчість.
– Тетяно, у Вас за плечима вже здесяток виставок живопису та витинанок, крайня мала назву «Поетика життя», це так символічно…
– Так і є, адже хоч життя зараз важке і тривожне, так важливо бачити те, що нас наповнює, що дає сили, в чому бачимо турботу і любов нашого Творця.
– Витинанки та живопис – основні напрями вашої творчості…
– Витинанкою почала займатись ще з кінця 90-х років, а після поїздки 2007-го року в Петриківку Дніпропетровської області витинанка зайняла чільне місце у творчості моїй та учнів, серед яких і донька Анастасія. До слова, вона вже має чіткий власний стиль, чудову серію мистецьких листівок, реалізувала себе як ілюстратор дитячих книг та загалом має чимало здобутків на мистецькому фронті. Але разом з витинанками впродовж життя не полишаю живопис – певно, відколи закінчила навчання у Рівненській дитячій художній школі ім. А. Мартиненка.
Ви, пані Наталя, добре знаєте мою виставкову діяльність. Останнім часом я навіть сама задумувалась, що ж для мене ціннніше : Живопис чи Витинанка.
В останніх виставках я поєднувала ці два своїх захоплення, а от ця виставка «Поетика життя» – це лише Живопис. І все таки для себе роблю висновок: живопис для мене цінніший, він багатогранний і дає більше поле для зростання.
– Яким темам у живописі надаєте перевагу?
– Переважно життєвим: пейзажам, натюрмортам, квітам…
– Ваша донька Анастасія теж художниця, ви навіть тривалий час працювали в одній майстерні, чи складно було двом митцям ділити простір?
– Ні, не складно. Донька художниця – це партнер, з якою можна поділитись думками, порадитись, і вона, до речі, найстрогіший критик .
Але ми досить різні і зараз вона пішла іншим шляхом : вона багато займається як ілюстратор, освоїла графічний планшет, тому фарби ми вже не ділимо так часто.
– Часто на виставках Ви дякуєте чоловіку за підтримку і вкотре доводите, що сучасний художник не повинен бути самотнім чи голодним (жартую)… Наскільки важлива сімейна підтримка для митця?
– Звичайно, важлива підтримка, адже в першу чергу навіть те, що малюється, то створюється для коханої людини. І якщо я не встигла приготувати вечерю, то чоловік із задоволенням сам стає до плити.
– Ви закінчували художню школу, як далі склався творчий шлях?
– Навчалась в художній школі, випускний 4 клас була в Анатолія Григоровича Іваненко, і саме для нас був і 5 клас, і 6 клас, навіть навчаючись в інституті, ми все одно приходили в «Художку» до Анатолія Григоровича, тому вважаю основою свого навчання – це художня школа. А далі було навчання в Рівненському Державному Педагогічному інституті за спеціальністю вчитель початкових класів та образотворчого мистецтва. І ще з третього курсу почала працювати в позашкільній освіті керівником гуртка образотворчого мистецтва, де працюю і донині.
Старалась сама малювати, навчатись чогось нового. А зараз маю таку чудову нагоду і далі працювати в творчому колективі однодумців під керівництвом Анатолія Іваненко.
– У деяких картинах відчувається вплив вашого вчителя Анатолія Іваненка… Що дає навчання у дорослому віці?
– Таке зауваження, що відчувається вплив мого вчителя – мені дуже приємно чути, адже Анатолій Іваненко – це Вчитель і Художник з великої літери. І саме завдяки тому, що маю таку неймовірну можливість навчатись у нього і зараз, будучи дорослою, я можу сказати відбувається професійний ріст. На роботі у себе Я – вчитель, але вчителю треба не лише видавати щось, йому необхідно самому ще наповнюватись і зростати, щоб було Що видавати. Тому ці наші «Творчі четверги» в галереї «Євро-Арт» і є тим творчим наповненням, адже ми багато спілкуємось про мистецтво, ми виконуємо різні творчі завдання.
Пригадались деякі думки з наших розмов з Анатолієм Іваненко: «Живопис – це світ повний відкриттів. Він захоплює своєю потаємністю, яка відкривається тільки тобі. І дуже важливо пробувати різні техніки, прийоми, щоб знайти себе. А це можливо тільки тоді, коли ти багато працюєш, перепробуєш, обдумаєш, проживеш. Художник повинен змінюватись сам для себе. Недаремно кажуть про різні періоди художника».
Саме так ми і працюємо: пробуємо різні техніки, прийоми, теми, напрямки, навчаємось у майстрів живопису.
– Чи відчуваєте власне зростання як художника? Чи отримуєте фідбек від глядача?
– Завжди. Наприклад, виставкою «Поетка життя» я на даному етапі своєї творчості задоволена. Виставка взагалі важлива не лише тим, що ти можеш глядачам показати свої картини, почути їх відгуки, продати картини поціновувачам твого мистецтва; але і для самого художника важливо побачити себе, підсумувати певний період творчості. Відгуки глядачів дуже важливі, вони мотивують, надихають. А відгуки колег допомагають побачити свої сильні і слабкі сторони і також мотивують зростати.
– Які з полотен стали так званим «виходом із зони комфорту»?
– Абстракт. Хоч для багатьох може здаватись, що абстракт – це дуже просто – щось наляпав і все, «і я так можу»… Але насправді не все так просто. «Малювання легке, коли ти НЕ знаєш ЯК, але воно дуже важке, коли ти робиш ЦЕ…», – сказав художник Дега.
– Практично кожен митець має улюблену кольорову гамму, яка ваша?
– Цікаво, що улюблена кольорова гамма змінюється. Був період коли яскраві кольори подобались, а от зараз інший період. Я б сказала, що це «земляні кольори», але це не просто коричневий, це набагато складніший колір. Якщо кольори веселки змішати, то вийде такий колір, але ж є зворотній процес: із землі все проростає і під дією сонця і води утворюється таке багатство кольору і різноманіття всього живого.
– Успішний художник той, хто має попит на свої картини – чи погоджуєтесь із таким твердженням?
– Я думаю, що успішний художник – це в першу чергу той, що реалізовує себе, може відобразити свій внутрішній світ. Звичайно, також важливо, щоб його мистецтво було оцінене іншими та продавалося.
– Все ваше життя пов‘язане з мистецтвом, і коли робиш те, що любиш – це шлях до щастя?
– «Щасливий той, хто радісно працює, і насолоджується виконаною ним роботою», – казав Дж. В. Гьотте.
Так, я задоволена своїм життям. Я вважаю себе в першу чергу вчителем образотворчого мистецтва, і мені приємно, що є вже достатньо учнів, для яких я стала «Першою вчителькою малювання», які мене цінують. І поряд з цим я можу сама займатись творчістю, зростати професійно як художник і як наслідок – покращуватись як вчитель.
– Що б Ви побажали нашим читачам?
– Хочеться побажати знайти ту сферу діяльності, в якій ви зможете реалізуватися, робити те, що вам приємно і буде приносити радість іншим людям. Не боятися міняти щось в своєму житті: якщо є якісь хобі і бажання нереалізовані ще з дитинства – можливо, саме зараз час почати малювати, ліпити, танцями зайнятися чи відкрити свою кав’ярню, бутик чи щось інше. А також бажаю бути Вдячними Богу за кожен прожитий день, за тих людей, що поруч з нами і за все, що нас оточує.
