Ознайомитися з інформацією про мисткиню та її творчість можна на офіційній сторінці галереї у Фейсбук.

 

 

Акварельні серії «Попереду перших», «Українська бавовна» та «ППО», без перебільшення, є найконцептуальнішою локацією експозиції, де військова техніка набуває емоційності.

 

«Попереду перших» — серія робіт, присвячена інженерним військам ЗСУ (тим, кого ми рідко бачимо у стрічках новин, але завдяки кому взагалі можливий поступ — саперам, понтонерам, інженерам), створена у тісній співпраці з офіцерами 47-ї окремої інженерної бригади. Художниця консультується з військовими; фіксує реальні зразки техніки, яка розміновує, будує, відкриває шлях; обирає ракурси, які мають не лише естетичну, а й тактичну правду. Проте ці картини — не сухий технічний реалізм. У кожній роботі — гуманізуюча інтонація. Техніка стає образом, носієм оборони і сили. І водночас — носієм втоми, болю, людяності. Вибір акварелі виглядає особливо показовим. Акварель — медіум вразливий, текучий, підвладний настрою й дотику. Але саме в цьому крихкому середовищі авторка знаходить спосіб передати відчуття глибокої внутрішньої сили. Вона ніби створює поетичний візуальний архів, де кожна машина — учасник людського зусилля і свідок дійства. Ми бачимо бронемашину — і водночас бачимо долю того, хто нею керує…

Образи військової техніки як символи витривалості, гідності та оборонної краси постають також у серії «Українська бавовна», яка вирізняється іронічністю та тонким геополітичним посланням, коли кожен вибух на ворожій території є актом справедливості, та у серії «ППО» — про нову ікону українського повсякдення, про силу ППО, яка захищає життя, що триває попри все. Тут художниця працює не лише з формою, а й з ритмом: деякі роботи буквально створюють відчуття звуку, тривоги, вибуху. Але замість жаху ми відчуваємо вдячність і гордість. У цьому — внутрішня революція підходу: в той час, як більшість обирає говорити про найжорсткіші виклики, які переживає українське суспільство, через агресивні кольори і темні полотна, Женя Базелюк обирає м’яку, делікатну техніку акварелі. Її «обійми» — не сентимент. Це дія. Через посткросинг листівки із цими зображеннями відомі уже в понад 50 країнах світу, як естетичні послання з України, що водночас несуть біль і красу. Бо мистецтво Жені — це теж листівка. Надіслана в майбутнє. З побажанням: обійми світ, навіть коли болить.

 

 

У другій локації виставки — серія графічних скетчів простим олівцем, створених художницею у 2022–23 роках, де вона не стільки документує війну, скільки проживає її. І саме в цій стриманій техніці найповніше відчувається той чорно-білий нерв, що прорізає папір і залишається в пам’яті: через синтез суспільного і особистого, документального і символічного ми бачимо емоції нації. Лаконічність, стислість, точність — характерні риси графіки — тут працюють по максимуму. Нема кольору, бо й реальність не кольорова, а є тільки образ, зміст і тонка лінія, яка ріже, як правда.

 

Після напруги воєнних сюжетів і глибини графічної рефлексії третя локація виставки відкривається зовсім іншим емоційним вектором. Це серія ілюстрацій до авторської казки Жені Базелюк «Магія різдвяних бажань» — емоційний антипод війни, але не її заперечення. Великий формат олійних картин дає змогу глядачеві буквально увійти в казку, відчути тепло, милосердя, жертовність. Саме ці речі в умовах війни стають життєво необхідними. Авторка дає лише напрям — далі ми йдемо самі. І, можливо, хтось побачить у цьому чарівному світі образ України — лагідної, незламної, відкритої до любові.

 

«Обійми світу» — мистецький жест Жені Базелюк, що об’єднує, лікує і надихає, у просторі галереї до 14 вересня 2025 року.