Прем’єр із Президентом в один голос заспівали про підвищення з 2017 року зарплат для вчителів і медиків. А це, і до ворожки не ходи, – сигнал до старту дочасних парламентських перегонів.

Але чому в пріоритеті влади (на цьому наголосив Петро Порошенко) освітяни і представники сфери охорони здоров’я, а не ті, хто найбільше потребує допомоги, – насамперед знедолені пенсіонери? Чому можновладці мають намір майже на 800 гривень підняти зарплату, наприклад, дільничним лікарям-терапевтам, які нині, зі слів Володимира Гройсмана, отримують у середньому 6275 гривень, і лише на 56 гривень (з 1074 до 1130) мінімальну пенсію?

Відповідь – як на долоні: бо запропонований Кабміном новий бюджет країни знову «намалювали» не лише антисоціальним, а й антилюдським. Адже при девальвації вітчизняної валюти (аналітики прогнозують зростання курсу долара до 27 гривень), обіцяне підвищення соціальних виплат на рівні 10% за весь наступний рік мов корова язиком злиже.

А як розцінити поданий у проекті держбюджету прожитковий мінімум, який з 1 січня 2017 року планують встановити в сумі 1554 гривні? Це близько 62,2 долара. Тобто більшість пенсіонерів України вже животіє на неповні 2 долари щодня, в той час коли за стандартами ООН поріг зубожіння настає від цифри нижче, як 5 доларів.

Що ж ми матимемо, якщо відбудеться більша, аніж прогнозує уряд, девальвація? Що робити людям, коли курс стрибне до 31–34 гривень за долар? Про це у владі, яка дбає лише про себе (своїм останнім розпорядженням на посаді Голови Верховної Ради Володимир Гройсман підвищив зарплату народним депутатам з 6400 до 17 650 гривень), ніхто не думає. Як ніхто не думає й про студентів, у яких з нового року хочуть відібрати стипендії. А там, дивися, у їхніх батьків відберуть і квартири. Адже Верховна Рада прийняла закон, згідно з яким приватні судові виконавці без перешкод зможуть відбирати в людей житло за борги.

Отож фактично жодного підвищення соціальних стандартів, як і поліпшення життя українців найближчим часом, на практиці не відбудеться. Бо задекларовані владою зміни і реформи, як-от обіцяна децентралізація, вилами по воді писані. На місцеві бюджети переклали видатки з утримання соціальної сфери, медицини, профтехосвіти, «комуналки», в наступному році хочуть додати ще й дитсадки і школи, а грошей на них по суті не добавили. Якщо у 2013 році доля міст і сіл у консолідованому (державний плюс місцеві) бюджеті становила 31%, то тепер менше ніж 20%. Регіонам обіцяють допомагати, як і раніше, за рахунок субвенцій, тобто й надалі заправляти грошима суспільства з центру в ручному режимі.

Так буде, допоки в Україні існуватиме сприятливий ґрунт для процвітання офшорних та корупційних схем. Мільярди гривень і далі, обминаючи бюджет, осідатимуть на закордонних банківських рахунках пройдисвітів. Проте, як каже народна мудрість, скільки ниточці не витися, кінець все одно буде.

Анатолій СИДОРУК,

Лідер Рівненського обласного Громадсько-політичного руху Валентина Наливайченка «Справедливість»