Люди Яроша

Назва – Національний рух Дмитра Яроша – поки що робоча. З часом вона може змінитися. Але рішення включити у назву нового руху прізвище нашого лідера – принципове, від цього ми не відмовимось.

“Організація вождистського типу”? Саме так. Кого це не влаштовує – швидко йдуть до інших структур або створюють свої. Щоправда, поточне формулювання особисто мені подобається не дуже. Я пропонувала інше – коротке, з викликом і зі смаком: “Люди Яроша”. І все.

Так, ми люди Яроша. Ми довіряємо своєму лідеру, з яким воювали пліч-о-пліч, якого бачили в бою і у щоденній допомозі побратимам, навіть у тих випадках, коли вони з власної ініціативи вплутувались у банальний кримінал і на допомогу навряд чи заслуговували. Сьогодні окремі з них сміють називати Яроша зрадником. Чи мають право казати про поняття, що стосуються честі, люди, що самі не мають ні честі, ні совісті?

Це рішення – включити прізвище Яроша у назву руху – не було одностайним. Нам довелося довго переконувати частину побратимів, які вважають, що потрібно орієнтуватись лише на ідею, а не на особу. З одним з них у мене була гаряча суперечка. Я сказала, що якщо особа зрадить, розвалиться лише наша організація, а ідея житиме далі. Він обурився і сказав, що знає Яроша майже 30 років і знає, що на зраду він не здатний. “То в чому ж проблема?” – щиро здивувалась я.

Ідея не має ні вуст, ні вказівного пальця, щоб сказати: “Ось ти сповідуєш мене правильно, а ти ні”. Єдині наші орієнтири – провідники минулого, але вони – це тільки ідея УССД, втілена у людях. Світ змінився, і якби Степан Бандера жив зараз – напевно можемо знати лише те, що він боровся б за УССД. Як саме боротися – йому довелося б вирішувати з нуля, як вирішуємо зараз ми. І хто з нас має рацію, а хто ні – розсудить тільки історія.

Тому – орієнтуємось на особу, якій довіряємо. Так, власне, роблять усі – довіряють або не довіряють саме особі, яка очолює і представляє структуру. Адже в програмі жодної політсили не написано: “Ми будемо торгувати Україною”, там завжди пишуться різні привабливі речі.

Сам Дмитро Ярош дуже довго був проти свого імені у назві – по-перше, від скромності, по-друге, не хотів, щоб про нас казали – ось саме те, що деякі з вас вже зараз активно строчать у коментарях. Але нам вдалося його переконати.

Казати правду легко й приємно. Я зараз розкажу усім, якими аргументами апелювала до присутніх на закритій нараді.

По-перше, ми всі дуже балувані. Звикли, що назву “Правий сектор” від початку знають УСІ. В нормальних умовах це досягається просто скаженими – часом, працею, грошима. А за нас, щасливчиків, дві третини роботи зробив Путін, вклавши у розкрутку ПС свої кровні, вкрадені у російського народу газорублики. Більше – не сумнівайтеся – він не стане нас безкоштовно піарити.

Ще третина нашої знаності у суспільстві – це військові подвиги наших хлопців: ДАП, Піски, Широкине. Війна триває, і наші хлопці – ті самі бойові 5-й і 8-й батальйони, що звуться тепер не ДУК, а УДА – воюють і далі, але вже таємно. Ми маскуємось під інші підрозділи і старанно робимо вигляд, що нас на фронті немає – такі, на жаль, сучасні правила гри. Слави, співставної зі славою ДУК, нам через це навряд чи здобути.

І от ми, розуміючи це все, добровільно відмовились від обох знаних у суспільстві назв – ПС і ДУК. Грошей на “розкрутку” нового “бренду” – як не мали, так і не маємо, і навряд чи будемо мати. Єдине, що в нас залишилось – прізвище Дмитра Яроша. Саме з ним у суспільстві асоціюємось ми і наш рух.

Друга причина – якщо організація носить прізвище лідера, вона вже на майбутнє захищена від організованих зовнішніми силами “віджимателів бренду”, рейдерів. Така організація житиме доти, доки її членство довіряє лідеру. Якщо перестануть довіряти – просто підуть, і він залишиться сам. Усе по-чесному.

(NB! У цьому абзаці в жодному разі не натякаю на побратимів, що залишилися в ПС. Це не про них. Але саме явище “віджимання бренду” є настільки розповсюдженим, що жодна організація не застрахована від цього).

Психологічну крапку у нашій дискусії поставив друг Вольф, сказавши: “Друже Провіднику, якщо у назві руху буде ваше ім’я, це покладе на вас більше відповідальності і примусить більше працювати”. Здається, саме у цей момент Ярош “здався”.

Зрозумійте: ми не прагнемо всім подобатись, та це й неможливо. Нещодавно Провідник виставив фотку, зроблену після нашого першого спільного бою, і в коментарях якийсь черговий фейсбучний конспіролог чи просто бот написав щось у сенсі, що це був ніякий не бій, а галімий піар на фото. Я могла б написати, що була з ним у тому бою, і розказати купу подробиць. Але нічого не написала, бо навряд чи моє слово є авторитетним для ботів. То навіщо витрачати на них час?

Ми не хочемо більше витрачати часу. Ми працюємо. Бути з нами чи ні – вирішувати вам.