Рівно рік тому угода про асоціацію між Європейським Союзом та Україною могла бути підписана. Вона готувалася декілька років і на неї покладали великі надії як політики, так і весь український народ. 

 
Та не судилось. 29 листопада 2013 року Віктор Янукович у Вільнюсі відмовився підписувати готовий текст угоди, тим самим вкрав у нас право на гідне майбутнє. 

 
Молоді, яка стояла в той час на Майдані, просто плюнули в обличчя. Більше того, в цей же день Янукович, руками підрозділу міліції "Беркут", жорстоко розігнав мирний студентський майдан. 

Мабуть, саме цей день слід вважати початком Революції Гідності, бо опісля відстоювати себе на майдани міст вийшли уже не лише мирні студенти, а обурені дорослі.

Тоді у всіх була лише одна думка:за що били невинних, хто понесе покарання. І головне - нам не потрібен такий президент!

Пригадую Театральну площу в Тернополі: сотні людей різного віку, без долі страху в очах вийшли, щоб стояти тепер уже не за угоду, а за Українську націю.

Досі щось торкає всередині, коли це згадую... Пишаюсь тим, що перемога залишилась на нашому боці...

В деякій мірі навіть радію, що Янукович таки не підписав угоду, бо з таким очільником держави, нас би ніколи не сприймали як гідний народ. Мабуть, нам було закладено пережити це важке, а для декого і смертельне випробування...

Погодьтесь, тепер жоден з нас не уявляє, як це, жити під егідою "кровосісь" і "йолок". Ми не знаємо, як це терпіти наругу над усім українським, мовчки схиливши голову... Ми змінились, ніби виросли із старого "покірного" одягу... Зараз ми як ніколи готові стати не просто частиною Європи, а її серцем.

Вірю, що скоро так і буде!